Дослідники натрапили на рідкісні фотографії 1920 – 1930 років, що зафіксували процесії весілля на Гуцульщині у всій їхній автентичності, йдеться на сайті "Фотографій Старого Львова".
Читайте також Що відомо про Бернарда Меретина – людину, яка подарувала Львову Собор Святого Юра
Якими були гуцульські весілля понад 100 років тому?
На знімках можна побачити молодят в традиційному вбранні. Святкові процесії відбуваються верхи на конях, а обряд вінчання у народному строї. У ньому приходили на весілля й усі запрошені гості.
Весілля на Гуцульщині / Фото з сайту "Фотографії старого Львова"
Фото з гуцульського весілля 1920 – 1930-х років / Фото з сайту "Фотографії старого Львова"
Гуцульщина – унікальний гірський регіон Карпат, відомий самобутньою культурою та розвиненим фольклором. Цей етнокультурний простір охоплює частину Івано-Франківської та Чернівецької областей, а також окремі райони Закарпаття та Львівщини.
На Львівщині гуцульські традиції здавна побутували у гірських селах. Там донині збереглися елементи одягу та обряди, які були популярними ще колись. Виявлені світлини є безцінним свідченням життя гуцулів у міжвоєнний період. Фото дозволяють відчути атмосферу тогочасних свят та краще зрозуміти культурну спадщину Карпатського краю.
Весілля на Гуцульщині / Фото з сайту "Фотографії старого Львова"
Фото з гуцульського весілля 1920 – 1930-х років / Фото з сайту "Фотографії старого Львова"
У тодішні часи дівчат видавали заміж у 16 – 18 років, пише "Локальна історія". Хлопці одружувалися після служби в армії у віці 22 – 29 років. Двадцятирічну дівчину колись вважали "старою дівою", і вона вже мала труднощі з одруженням.
Проте в деяких селах були й свої правила. Якщо були дві доньки, то спочатку мала вийти заміж старша, а вже після неї – молодша. До кінця XIX століття було заборонено вступати у шлюб родичам до сьомого покоління. Гуцули вважали, що сім’я між кровними родичами призведе до нещастя. Винятком були лише шлюби із сестрою померлої дружини.
На весілля молодята одягали вишитий одяг, а поверх нього – автентичні кептарі (кожушки) білого кольору з традиційною гуцульською вишивкою. Головним елементом образу нареченої був віночок, оздоблений барвінком, часником та монетами.
Молодята обов’язково мали повінчатися в церкві. Шлюб без Божого благословення вважався гріховним. Таку пару не сповідали та не причащали, а на Великдень їм не святили паски.
Що ще варто прочитати?
Одне з міст в Дніпропетровській області раніше називалося Косіорове на честь організатора Голодомору Станіслава Косіора.
Однією з найстаріших вулиць Харкова вважається Римарська, яка отримала свою назву від перших поселенців – лимарів чи римарів, що займались вичинками шкір.