Олексій Щербина свій кітель одягає тільки до Дня Перемоги. Згадувати молодість без сліз 92-річному дідусю не вдається. Коли почалася війна йому було 16 років. Не задумуючись, з другом пішов у військкомат.
Ми сиділи під військкоматом 2 тижні, просили нас забрати на війну,
– розповів ветеран Другої світової Війни Олексій Щербина.
І їх взяли, тільки спочатку у навчальний центр. Невдовзі юний боєць побачив справжнє обличчя війни, перше поранення отримав на 13 день після того, як потрапив на фронт.
З 3 тисяч бійців з поля бою живими вийшли одиниці. Олексій Щербина зізнається, йому пощастило – осколок потрапив у ногу. Там він і донині.
За роки війни був і автоматником, і мінометником, і протитанковим артилеристом. Ходив у розвідку. Пригадує, якось взяли у полон німця. Під час важкої операції ворог поранив напарника Олексія, його довелося лишити на полі, та не на довго. За побратимом повернулися.
Для Олексія Щербини війна і почалася, і закінчилася в госпіталі. За місяць до перемоги отримав важке поранення. У Будапешті лікувався майже рік, а згодом повернувся до Києва, тут прожив усе життя.
З війни лишилися декілька фотографій і військова карта, яка була з ним в останній рік на фронті. Каже, перемога коштувала Радянському союзу надто дорого. Брали не технікою, а людьми.
Читайте також: Ветеран, який все життя віддав армії, поділився спогадами про війну