"Плани ворога зламано": інтерв'ю Сергія Братчука про Лиманський напрямок, удари по Росії та нові можливості ЗСУ

Ситуація на Лиманському напрямку створює російським військам додаткові труднощі, зокрема через втрати та потребу відновлювати боєздатність новими силами. Водночас українські підрозділи намагаються перехопити ініціативу, руйнуючи плани ворога щодо просування до Слов'янсько-Краматорської агломерації. 

Важливу роль у послабленні російської армії відіграють також удари по НПЗ та оборонних підприємствах, які можуть впливати на її логістику, паливне забезпечення та виробництво озброєння. Паралельно Росія продовжує тиск на Україну та Європу через удари, диверсії й інформаційні провокації, намагаючись посилити страх і змусити противників змінити свою поведінку. 

На цьому тлі головним залишається розвиток українських технологій і здатність Сил оборони завдавати противнику системних втрат. Речник Української добровольчої армії Сергій Братчук в інтерв'ю 24 Каналу зазначив, що Сили оборони поступово створюють умови для перехоплення стратегічної ініціативи та подальших дій проти російських військ.

Які наступальні можливості Сил оборони на Лиманському напрямку

Наскільки непроста натепер для Путіна ситуація на Донеччині? Чи змусить це його відводити війська, перекидати їх з інших напрямків, оголюючи там позиції? Чи він і далі розраховуватиме на ті 300 тисяч, які дозбирає до кінця року?

Почну з кінця вашого запитання. Ідеться не про 300 тисяч, а про 600 – це у два етапи по 300. Саме це, найімовірніше, ворог і буде збирати, мобілізовувати цю орду для того, щоб поповнювати свої втрати й відновлювати боєздатність. А втрати просто величезні.

Я думаю, що вересень нинішнього року буде, боюся навіть не просто спрогнозувати, а розумію, що це буде понад 40 тисяч, навіть понад 42 тисячі окупантів. І ми вже бачимо такі тенденції з липня; в серпні різниця була невеликою, буквально в кілька голів. Тобто вересень може стати рекордним у цьому плані.

Мова йде щонайменше про чотири дивізії ворога, які знищуються щомісяця. Люди, далекі від війська, можуть уявити, що таке чотири дивізії: це по 10 тисяч військових, які могли б атакувати на різних фронтах.

Інтерв'ю Сергія Братчука про становище Росії: дивіться відео

Інформація про те, що депутати держдуми Російської Федерації начебто збираються звертатися до міністра оборони, а не до Путіна, очевидно, тому що бояться звертатися до Путіна, може бути правдивою в сенсі того, що десь за лаштунками політичними вони й справді будуть шепотіти Бєлоусову на вухо, аби врятували їхніх родичів. Але ця інформація кілька днів є, і вона не верифікована, ми розуміємо чому: як можна верифікувати такі речі в Росії, тим більше за умов диктатури?

Чому така ситуація відбулася? По-перше, з нашого боку була інформаційна тиша. І сьогодні бачимо, що Силам оборони, зокрема Третьому армійському корпусу, вдалося все це реалізувати в секретності від ворога і подекуди від своїх дурнів, перепрошую, також. Це той випадок, коли добре, що в нас воюють не соціальні мережі, а воює українське військо.

Ця операція вже дає другий сезон, і є результати – на землі, в повітрі, в тилу ворога. Ми радіємо нашим метрам, сантиметрам, міліметрам, кілометрам, а в підсумку – десяткам і вже сотням кілометрів звільненої української землі. Це головний результат того, що відбувається.

Найголовніше на Лиманському напрямку – Третій армійський корпус зламав плани ворога на північному шляху до слов'янсько-краматорської агломерації. Ми й самі відзначали, що на окремих векторах цього фронту справи в нас були не найкращі, але Третій армійський корпус зламав усі кровожерливі плани ворога.

Яка ситуація на Донеччині: карта

Ворог змушений сьогодні вдаватися до таких дій, не просто відступати. Це означає, що плани ворога зламано. І очевидно, що дії Третього армійського корпусу призвели до того, що ворог подекуди змушений відступати.

Ворог сьогодні змушений звертатися, зокрема такими політичними заявами до свого керівництва, аби врятувати ті нікчемні душі, які там воюють.

Звичайно, ми не виходимо поки що на кордони 1991 року, як би нам цього не хотілося. Але сьогодні Сили оборони пробують перехопити стратегічну ініціативу на фронті. Зусиллями Третього армійського корпусу і тих підрозділів, які там поруч воюють або входять до його складу, ми виходимо на рубежі, з яких зможемо тримати активну оборону і закладати фундамент для подальших дій.

Ми говоримо про знищення північної клешні російських окупантів, яка вже знищена. І тепер мова буде і про південну. Це вже поле діяльності корпусу "Азов", аби не дати ворогу йти далі, виступати на наш фортифікаційний пояс, тобто на Краматорськ, Дружківку, Слов'янськ.

Якщо говорити про те, що ворога знищено і знищується ворог, але він має великий мобілізаційний потенціал, то знищувати його можна технологіями. Хоча за цими діями завжди стоять люди – це потрібно пам'ятати. 

Важливо! Володимир Зеленський відзначив успіхи української армії на Лиманському напрямку, де Сили оборони вже звільнили понад 125 квадратних кілометрів території. Водночас глава держави закликав терміново профінансувати закупівлю безпілотників і ракет на перші місяці наступного року. За його словами, укласти контракти потрібно вже в жовтні-листопаді, щоб уникнути дефіциту зброї на фронті взимку.

Дистанційне застосування наших роботів у тилу ворога – це не прозорі війни, це дії Третього армійського корпусу Сил оборони України. Вони налетіли невідомо звідки, з'явилися для ворога в тилу і просто його знищили.

Про кордони 1991 року поки що не йдеться, але не все одразу. У нинішніх умовах високотехнологічної війни фортифікаційний пояс росіянам не по зубах, як і слов'яно-краматорська агломерація.

Удари по НПЗ, дефіцит пального та ослаблення російської логістики

Сьогодні ми бачимо чергову географію активних наших ударів по НПЗ. Перм, "Лукойл" – 15 мільйонів, Ростовщина – 5 мільйонів. Новошахтинський НПЗ також підтверджений Зеленським. Чи можемо ми констатувати, що на певних ділянках фронту росіяни вже відчувають дефіцит пального на власній шкірі?

Росіяни впродовж нинішньої війни, з огляду на їхні проблеми, які зростають, починають запасатися дизельним і бензиновим пальним, якщо їм не прикручують той краник. Але водночас забирають пальне у цивільних і віддають війську.

У нас є інформація, що з деяких напрямків, зокрема з Лиманського, можуть забирати паливо з часом. Його забирають і відправляють до Москви, тому що московська агломерація для режиму Путіна є критичною. Якщо Москва почне стояти в корках і буде без бензину, це фактично зупиняє все.

Сили оборони сьогодні насправді діють і роблять усе для того, щоб це дійсно зупинилося. Якщо ця інформація буде верифікована та підтверджена, то це ледве не вперше не лише під час нинішньої війни, а, можливо, взагалі щось нове у веденні війни будь-якою країною.

Зверніть увагу! Сили оборони за допомогою безпілотників повністю зупинили роботу Ільського НПЗ в Краснодарському краї. Нічна атака вивела з ладу три установки первинного перероблення та резервуарний парк підприємства. Цей стратегічний об'єкт забезпечував пальним окупаційні війська, а його річна потужність становила 6,6 мільйона тонн нафти.

До речі, Путін поїхав до Санкт-Петербурга, і там почалися проблеми з інтернетом. Це не про пальне і не про фронт, але згадалося. Вони нам намагаються бомбардувати сервери, збивати інтернет і зв'язок. Але тут мова не про те, щоб пограти в інтернеті, а про зв'язок і про життя, бо це тривоги. І для них навіть бомбардування не потрібно, щоб виникали проблеми. Тому хай буде більше цих проблем у росіян, військових і цивільних.

Ми сьогодні говорили в такому ж дусі з Дмитром Гордоном, який каже, що Москва – це не Росія вся, бо Путіна не хвилює, що там у Тюмені чи Сизрані, а от Москва без бензину може бути вірним кінцем, який наблизить Російську Федерацію до спалахів уже потім і самої терористичної держави.

Ураження російської оборонки та роль санкцій

Сьогодні Генштаб звітує, що уражено завод "Іскра". Зеленський підтверджував, що там виготовляють компоненти для ракет. Наскільки це ефективно, якщо ми натепер не можемо мати достатню кількість перехоплювачів?

Нам хочеться все і відразу, тим більше коли мова про війну і про збереження життя наших рідних і близьких. Кожна ракета, кожен "Шахед" або "Герань", які летять до нас, – це про вбивство і знищення українців. Якщо ми зменшимо такий потенціал ворога, то хочеться, щоб сьогоднішня ніч була спокійнішою, а наступна взагалі без тривог, як і білий день.

Зараз ворог атакує Одесу, Київ, Дніпро, Запоріжжя, Харків. Це наші найбільші міста, великі агломерації, що є стовпами нашої оборони. Тому цілодобово лунають сигнали тривоги.

Ураження таких підприємств зупиняє ворога, не миттєво, але зупиняє, тому що це критичні елементи ланцюжка виготовлення російських ракет різної номенклатури. Ідеться не лише про ракети, а й про ударні реактивні дрони та ті самі керовані боєприпаси типу "Бандероль", які сьогодні вбивають людей щодня.

Сьогодні ми говоримо про Воронеж, Ульяновськ, Єфремов – міста, де виробляються різні компоненти для ракет. Немає сьогодні одного підприємства, де ми могли б зібрати всі свої дрони чи ракети, вдарити по ньому і завершити війну. Такого об'єкта немає. Ці об'єкти розкидані, проте вони уражаються, і того лайна стає менше.

Якби санкції працювали належно, якби їх ще більше контролювали, ми б не бачили європейських, азійських і американських компонентів у російських ракетах. Я вже не кажу про китайські речі. Поки що мова більше про одну і другу "пандочку".

Те, що відбувається, зменшує агресію Російської Федерації. Є доба, коли не було великих ударів по Російській Федерації – перш за все по нафтопереробних заводах. Все інше знищується, повірте. Сьогодні особливо видно, як наші сили оборони працюють проти російських БПЛА: знищуються сховища, пускові установки, екіпажі БПЛА. Це щоденна робота.

Розвідка має дуже добре попрацювати, але й такі удари по російській оборонці дають результат. Тому я закликаю до терпіння і витримки, як би боляче не було. Війна повторюється вже який рік поспіль, бо це війна, і ми повинні це витримати.

Найголовніше, чого хоче ворог, – вбити нас, знищити, але головне – зламати наш опір, щоб ми виходили та плакалися, жалілися. Ми цього ніколи не зробимо. Ми хочемо миру справедливого, на українських умовах, тому що Україна сьогодні демонструє здобутки й ті козирні карти, яких, наприклад, у Трампа, думаю, не особливо було під час зустрічей.

Путін, коли робить такі заяви про нібито успіхи, не випадково це говорить. Він бере участь в інформаційно-психологічних спецопераціях, бо змушений замилювати очі від провалів і поразок свого війська. Поразки є, і вони дуже відчутні для росіян.

Дуже хочеться, щоб доповіді, які йдуть до Путіна, про взяття Куп'янська, про те, що Мала Токмачка вже впала сто п'ятдесят тисяч разів, про Святогірськ, Запоріжжя і далі – продовжувалися. Нехай розповідають, бо він змушений це робити.

Коли Путін виступає і каже про 10% ударів по НПЗ, він фактично бреше, але змушений говорити. Нехай вийде без охорони в чергу на АЗС у Москві чи в Пермі. Якщо там усе так добре, нехай сам побачить реальність. Але йому цього не зробити.

Якщо він з'являється і починає про щось говорити, він не просто бреше – він змушений це говорити. Уже доведено, що є двійники, і це зрозуміло. Якщо він вийде на ці черги АЗС, то йому там покажуть, як відсмоктувати бензин один в одного.

Російські погрози Литві, Європа і провокації Москви

Тепер про ще одну тему. Російська пропагандистська агенція "РІА Новости" опублікувала статтю, в якій ішлося про нібито російську відповідь на рішення Литви розміщувати з нового року ядерну зброю в межах ядерної парасольки. Там погрожували дронами, ракетами, навіть писали про можливу ракету по Литві відповідними боєголовками. Потім статтю видалили. Але чи не означає це, що вони планують ще більшу ескалацію – без ядерки, але з дронами й ракетами?

Такі речі просто так не з'являються, тим більше в пропагандистських медіа. Це не випадково. Потім їх видалили, бо провели відповідну інформаційно-психологічну спецоперацію, як вони вважають. У росіян інформаційно щось виходить, це треба сказати. Воно подекуди ще працює. Але недолугість російських ІПСО сьогодні доведена і українськими медіа, які навчилися воювати інформаційно.

Росія розраховує, що ці провокації, які вона зможе організувати, вже тривають по всій Європі. Згадаємо диверсії, дрони, які з'являються. Уявіть німецького бюргера, який з'їв сосиску, випив пива, і тут над вухом дзижчить щось, і це не бджілка, а російський дрон. Людина починає панікувати.

Нагадаємо, Путін відкинув звинувачення в підготовленні нападу на Європу, назвавши заяви про агресію проти НАТО вигадкою та провокацією. За його словами, західні уряди свідомо залякують громадян, щоб виправдати збільшення витрат на озброєння. Попри ці запевнення, європейські розвідки попереджають про ризик російських провокацій проти країн Балтії з метою тестування НАТО.

Подивіться, як німці реагували та реагують на запровадження медичної комісії для юнаків від 18 років. Вони вже панікують: хто буде воювати за Німеччину? Росія це прекрасно розуміє і прораховує.

Найголовніше для росіян сьогодні – знищити нашу інфраструктуру, вбити все що можливо, але головне – зламати наш опір. Те саме стосується Європи, яка не звикла воювати та не звикла захищати себе. Вона звикла до спокою, до того, що можна відкупитися грошима.

Але Європа має зрозуміти: інформаційні провокації починаються саме з інформаційних провокацій. Згадайте нашу ситуацію з 2014 роком, початок сучасних національно-визвольних змагань і повномасштабне вторгнення. Вони провокують, перевіряють, пробують, а потім будуть відкушувати, якщо буде нагода.

Людський потенціал для Путіна ніколи не був мірилом чи цінністю. Скільки треба – стільки він і відправлятиме на забій. Вони йдуть як барани та, на жаль, поки що будуть іти.

Тому Європі треба не лише декларувати, що Польща створить найбільшу армію в Європі. Не найбільшу треба, а сучасну, таку як українська армія, яка є найкращою в Європі. Люди добрі, давайте об'єднуватися і вчитися один в одного.

Я зараз скажу про сокровенне. Ми згадуємо Балтію. Я пам'ятаю князівство Литовське, коли об'єднувалися від Балтійського до Чорного моря і як усіх били – балтійців, поляків, українців. Чому не об'єднатися знову? Чому не створити військово-політичний союз? НАТО хай грається п'ятою статтею, яка, пам'ятаємо, дуже зашифрована.

Я дуже добре ставлюся до пана Рютте. Він рішучий політик, ми пам'ятаємо його прем'єрство в Нідерландах. Для нас це було прекрасно. Може, треба переглянути концепцію НАТО взагалі, а далі хай долучаються всі, хто хоче.

Морські, зернові та енергетичні перемир'я не працюють

Ні морського, ні зернового, ні енергетичного перемир'я не буде? 

Абсолютно вірно. По-перше, з нашого боку гарантії – це Сили оборони, наші ініціативи. І ми б їх дотримувалися, якби не Російська Федерація. Що може Росія? Брехати, брехати завжди.

Я особисто не сподіваюся на якісь гарантії від Російської Федерації. Якщо говорити про порти, то проблеми в нас катастрофічні. Виходимо із ситуації через кордон автівками, потягом усе це тягнемо. Але морем було б і найбільше, і найкраще.

Та ми мусимо розуміти, що коли Україна зачинила Чорноморсько-азовські порти Російської Федерації, то завдала збитків їй просто набагато більше. Три термінали в Новоросійську, тимчасово окупована Кубань – усе це зупиняється. Жодне зерно не проскочить.

Кажуть, пускають через Балтику. Просто хочу нагадати: ми й до Балтики дістаємо нашими дронами. Таке легке нагадування.