З початку повномасштабної війни в Україні світ переосмислює критичні залежності від довгих ланцюгів постачання. Адже геополітична нестабільність може порушити все – від постачання пшениці до чипів для штучного інтелекту. Серед головних технологічних напрямів, що визначають сучасну економіку та безпеку, особливе місце займає виробництво мікросхем. Напівпровідникова індустрія є не лише основою для побутової електроніки, а й критичним елементом у сферах оборони, аерокосмосу та цифрової ідентифікації.

На тлі глобальних перебудов у ланцюгах постачання та зростання попиту на локалізоване виробництво технологічних компонентів в Україні дедалі активніше звучить питання: чи можлива поява власного виробництва напівпровідників – і головне, чи є в цьому сенс?

24 Канал відвідав захід "Завод чипів в Україні: чи реально побудувати і скільки це коштує" на DOU Day 2025 у Києві та розповідає, чи реально створити повноцінне виробництво чипів в Україні та які перепони стоять на цьому шляху.

Світовий ринок напівпровідників стрімко зростає, і Україна хоче долучитися до цього тренду. Хоча в нашій країні наразі відсутнє виробництво чипів, у неї є історичний досвід і фахівці, що створює потенціал для розвитку галузі. Уряд ухвалив стратегію цифрового розвитку до 2030 року, де створення напівпровідникової індустрії – один із пріоритетів.

До теми Чи буде в Україні виробництво ШІ-чипів і як Мінцифра планує відновити надважливу галузь

Нещодавно створений центр штучного інтелекту WINWIN вже контактує з NVIDIA. У Мінцифрі визнають: сучасне виробництво ШІ-чипів надзвичайно затратне (від 10 до 30 мільярдів доларів) і потребує складної технологічної бази, яку мають лише гіганти на кшталт TSMC чи Samsung.

Тому Україна фокусується на підготовці секторальної стратегії (очікується у 2025 році) та участі у глобальних ланцюгах постачання.

Основні виклики: відсутність сучасної інфраструктури, державної підтримки та внутрішнього ринку. Але збереглися фахові освітні програми та науковий потенціал. Ключем до відновлення галузі має стати співпраця з міжнародними партнерами, формування інноваційного кластера та залучення інвестицій.

У Мінцифрі розглядають такі сценарії:

  • ліцензія на готову технологію ("під ключ") – держава отримує всю документацію, навчає фахівців і будує фабрику з контролем над виробництвом. Це дозволить задовольнити оборонні та дослідницькі потреби.
  • Комерційне партнерство з міжнародними компаніями – більш реалістичний сценарій, який потребує створення інвестиційно привабливих умов. Вартість проекту може становити 1 – 3 мільярди доларів, з частковим державним співфінансуванням.

Зверніть увагу! Україна планує розпочати з менш дорогих техпроцесів (180–28 нм), які достатні для потреб оборони, медицини та зв’язку. Ставка робиться на модульність, багатоцільовість і підтримку радіаційно стійких рішень. Також важливо забезпечити доступ до програмного забезпечення для проєктування чипів.

Тож далі розповідаємо, що про це думають експерти з галузі.

Участь у дискусії на DOU Day 2025 брали:

  • Володимир Рощук, Silicon Lead / Analog Design Engineer в BOSCH, викладач курсу "Аналогова мікросхемотехніка" в KSE;
  • Олександр Груданов, Senior Director of Advanced R&D в SILVACO Group Inc., член експертної групи при Мінцифрі;
  • Євгеній Астахов, голова правління National Semiconductor Association of Ukraine, член експертної групи при Мінцифрі.

Модератором виступив Юра Федоренко з MacPaw.

Питання, яке Юра Федоренко виніс на початок розмови, звучало прямолінійно: "Чи справді Україні потрібно власне виробництво чипів? А може, це марна справа?"


Юрій Федоренко, Олександр Груданов, Володимир Рощук, Євгеній Астахов / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Однак Олександр Груданов з SILVACO Group Inc. відповів без вагань:

Звісно, потрібно. Ми маємо досвід. Так, багато втрачено, але технології лишилися. Є інженери, є генетична пам’ять галузі. Є шанс повернутися у гру – особливо зараз, коли перебудовуються глобальні ланцюжки.

На його думку, Україна повинна бути не лише покупцем технологій, а й учасником процесу. Адже участь у глобальному виробництві – це й політична безпека:

Дехто каже: "Навіщо? Купимо готове, R&D зробимо в Україні, а виробництво нехай буде десь у Тайвані чи Кореї". Але тоді США захищатимуть Тайвань, Корею, а не нас. Нам потрібно бути частиною глобальних ланцюгів вартості. І головне – обрати свою експертизу: які саме чипи ми хочемо виробляти і для яких задач.

Однак постає питання – чи актуальна досі радянська спадщина? Особливо, коли радянська технологія не була надто конкурентоздатною. Але Груданов підкреслює, що йдеться не про відновлення радянських заводів, а про кадри, що зберегли знання: "Є викладачі, науковці. Їх можна залучити до нової індустрії. Це шанс на трансфер знань".

На питання, чому Україні важливо знайти нішу у чиповій індустрії, відповів Євгеній Астахов: "Так наша присутність вже відчутна для світу".

Ми бачили демоверсію під час ковіду, коли зупинилися ланцюжки поставок, і навіть виробники автомобілів були вимушені виробляти автомобілі з минулим поколінням електроніки, тому що вони не могли отримати нові чипи. Тобто це дуже відчутно для світу стає. Тому коли Україна зможе розвинути це виробництво у себе, це будуть дуже реальні конкретні інтереси, наш вклад в ланцюги постачань. Для світу буде набагато більше аргументів, чому потрібно захищати і підтримувати Україну.

Адже "вимкнення" України буде не тільки пов'язане з якимись моральними переживаннями, а з конкретними технологічними паузами, зупинкою виробництва.

"Виробництво чипів створюють не для того, щоб айфони були дешевшими", – додав Астахов. Окрім забезпечення власного ВПК, аерокосмічної галузі, це ще й економічне питання.

Напівпровідники – це сьогодні найскладніша технологія, яка доступна людству. Вона складніша за фармацевтичну технологію, складніша за космічну технологію, вважає експерт. Уже проведено дослідження країн, які протягом останніх 20-30 років входили в чипову індустрію: існує великий взаємозв'язок між виробництвом чипів у країні та побудовою навколо цього виробництва інших індустрій, зокрема автомобільної.

Більшість експертів на дискусії погодилися: Україні не потрібна гонитва за 3-нанометровими процесами, які використовують Apple, Nvidia чи TSMC.

Нам потрібно сфокусуватись на так званих mature nodes – техпроцесах 130–180 нм. Це основний техпроцес в автоіндустрії. І саме він дозволяє комбінувати аналогову і цифрову логіку на одному кристалі,
– пояснив Володимир Рощук.

Для задач на кшталт цифрових ID, SIM-карт, радіаційно-стійких мікросхем, сенсорів – цього достатньо, додав Олександр Груданов. І що важливо – такі технології більш стійкі до геополітичних ризиків, і їх реально впровадити в наших умовах.

Навіть в тому самому айфоні, крім центрального процесора і пам'яті, багато різних чіпів, які зовсім не 5 і не 7 нанометрів. Тому для задач, які ми називали раніше, і саме для аналогового цифрового – оці більш старі техпроцеси підходять краще.

Рощук уточнив, що високонадійна аналогова електроніка часто не потребує найменших техпроцесів, і навпаки – менші розміри ускладнюють аналоговий дизайн через зниження напруг і більшу чутливість до шумів.

До теми Індія – новий хаб для техгігантів: чи здорожчає iPhone через тарифи Трампа і як відповість Китай

В умовах війни головний ризик – уразливість інфраструктури. Хоча зараз, під час повномасштабної війни, в Україні не будуть завод чипів, загрозу обстрілів варто враховувати. Адже навіть одне непряме влучання ракети чи ударного дрона, і фабрика зупиниться на місяці.

Груданов та Астахов запропонували рішення для цього – невеликі "чисті кімнати" виробництва (Small Clean Rooms), які можна:

  • будувати під землею (як це робить Японія);
  • ізолювати та захищати від вібрацій;
  • використовувати для прототипування та малосерійного виробництва.

"Це може бути першим кроком до створення масштабнішої індустрії", – вважає Груданов.

За словами Євгенія Астахова, витрати та терміни будуть такими:

  • Clean Room – пілотний модуль виробництва можна побудувати за 1,5–2 роки;
  • Повноцінну фабрику – за 3–5 років, якщо починати вже зараз;
  • Бюджет для вузлів 130–180 нм становитиме близько 1–2 мільярди доларів;
  • Передові техпроцеси (5–7 нм) коштуватимуть 10–20 мільярдів доларів, що для України наразі неможливо.

До того ж навіть світові лідери зіштовхуються з труднощами масштабування. Тайванська компанія TSMC, найбільший виробник чипів у світі, кілька разів переносила запуск фабрики у США в межах Chips Act. А частину операцій, як-от пакування чипів, і досі виконують на Тайвані.

Україна ж має шанс стати важливим учасником у глобальних ланцюгах постачання, навіть не маючи повного циклу виробництва.

Ми бачили під час COVID, як нестача чипів паралізувала автомобільні концерни. Якщо Україна буде частиною цього ланцюга, то її стабільність стане вигідною для всіх,
– підкреслив Астахов.

Астахов наголосив, що робоча група з напівпровідникового виробництва створена в Україні у 2023-му році:

Особисто Михайло Федоров вірить в цю індустрію і хоче, щоб вона в Україні розвивалося.

Читайте також 2 роки Brave1 і оборонна революція: Федоров пояснив, чому майбутнє за ШІ-армією та армією дронів

За словами експерта, розвиток галузі в Україні залежить від того, коли безпосередньо стартує проєкт або clean room, або фабрики. Час розгортання фабрики становить близько 3–5 років з початку будівництва, "чисті кімнати" можна розгорнути за 2 роки. У 2025 році стратегію винесуть на публічне обговорення. У планах – щоб до 2035 року Україна не тільки мала це виробництво, а вже зробила певний прогрес у цій галузі.