Росіяни вже програли, але ми ще не виграли

Украдене щастя

Вони крадуть наші дні й ночі з родинами, наші діти недоотримують майбутнього, бо вчаться між тривогами в школах. Вони крадуть нашу молодість та енергію, які сьогодні значною мірою направлені на виживання, а не розвиток.

Варто прочитати Путін відповзає вбік, а у Кремлі розуміють, що крах недоімперії неминучий

Вони крадуть гідність у людей в окупації, бо щодня потрібно обирати між безпекою та власною волею. Вони крадуть навіть наші емоції, бо якщо в цю хвилину вам добре, то ви не можете цим поділитись, щоб не зробити боляче, кому неймовірно і невимовно погано. Вони крадуть наш сміх і сон.

Осліплі вбивці

Російське суспільство мовчазне та зламане навіть у екзилі, бо часто і не поплічники Путіна намагаються стати в позу групового захисту та очікування, що воно якось само або за рахунок України вирішиться.

Критичне мислення – на нулі, як і причинно-наслідкові зв'язки. І російські матері голосять та проклинають Україну, а не свого царя за вбитих солдатів, які прийшли вбивати нас до нашого дому.

Може зацікавити Росія пускає "метастази": що задумав Кремль на окупованих територіях України

Діти, яких не буде

З усіх ресурсів найбільш невідновлювальним є час і люди. Ми втрачаємо щодня. Воїни, які віддають найцінніше. Діти, які не народяться, не лише через безпілотник, який прилетів прямо в ліжко молодої пари, яка захищала своє немовля в утробі й ховала в обіймах від загибелі. Діти, яких не буде, бо пари на своїх фронтах і не можуть бути разом.

Я не хочу помсти, а невимовно сильно прагну до справедливості. І якщо немає справи до цього всього у Бога, то нам доведеться виплекати її, навіть, якщо все і всі будуть проти нас.

Актуальне – чи наважиться Росія на повторний наступ на Київ: дивіться відео