Путін зламався і зробив хибну ставку на затяжну війну

Самовбивчий оптимізм

Дисонанс ще й у тому, що тягучка виснажує саме російську армію. Посилюється дисонанс тим, що російське командування чудово розуміє, що чим довше тягнеться війна, тим сильніше вони самі себе демілітаризують, виснажують резерви та знекровлюють мілітарний потенціал. Танки Т-62 та гаубиці Д-1 у зоні бойових дій про це красномовно свідчать.

Цікаве Європейський розкол: хто випустив чорну кішку, яка пробігла між Польщею й Німеччиною

Тоді навіщо? Відповідь до банального проста – у Кремлі до останнього вірять, що в якийсь момент геополітична, економічна, соціальна або якась інша ситуація у світі зміниться настільки, що їм простіше буде перемогти Україну.

Я це називаю "надіями зайвохромосомних". Пам'ятаєте, як вони сподівалися на те, що Європа втомиться від війни в Україні й перестане допомагати ЗСУ? Потім вони сподівалися, що смерть Єлизавети II вплине на допомогу Лондона Києву. А після – залишення Борисом Джонсоном посади прем'єр-міністра.

Була надія, що Джо Байден занедужає коронавірусом і помре. Республіканці захоплять Сенат та Конгрес. Європа замерзне без російського газу та перестане допомагати Україні... І так далі.

Радимо Як Меркель стала "консервованим помідором", або Чому після її інтерв'ю хочеться помити руки

Шулер виявився лошарою

Надії Кремля – винятково на цей набір хворих фантазій. І, як би це дивно не звучало, але вони готові затягувати війну, перемелюючи в ній десятки і сотні тисяч своїх громадян, а також залишки озброєнь, остаточно демілітаризуючи свою армію, сподіваючись, що одна з їхніх примарних надій здійсниться.

Так. Жодної тактики, стратегії, аналітики, а винятково надія, що завтра попре зовсім інша масть. Ось тільки шулеру не пре вже дев'ятий рік поспіль, а він все ніяк не може зрозуміти, що лошара шулером бути не може.