Головна біда України вже прийшла вбивати на танках – є лише два шляхи покласти цьому край

Байдужість, що коштувала миру

І якщо нею не цікавитись, якщо не розуміти на національному рівні масштаб цієї проблеми, якщо не намагатися запобігти наслідкам зіткнення з нею, вона обов'язково прийде до тебе. На танках. І вб'є – якщо ти не зможеш чинити опір.

Цікаве Бліцкриг Путіна провалився, але його мета – геть інша

Наше нерозуміння того, як виглядає світ за кордонами України, – насамперед від незнання цього світу, від байдужості до нього. Від байдужості тотальної – від громадян, які взагалі не розуміють, навіщо їм усім цим цікавитись, до журналістів, експертів та політиків, зосереджених на проблемах нашої країни так, ніби ми живемо у Швейцарії чи Норвегії.

Час збирати каміння

Як результат – майже дитяче здивування, коли приходить горе. І, звичайно, може виникнути питання – а хіба це змінило б щось, якби ми знали та розуміли? Так, звичайно, змінило б. Тому що ми будували зовсім іншу країну.

Країну, громадяни якої точно знали б, що для того, щоб вижити, треба оборонятися. Що поряд – не брат, а ворог. Що голосувати потрібно не за тих, хто обіцяє домовитися про дешевий газ, а за тих, хто думає про енергетичну незалежність. Що армію потрібно не скорочувати, а збільшувати. Що російське керівництво хоче війни не тому, що його ображають, а українське керівництво не може зупинити війну не тому, що на ній наживається.

Про головне Кримінальний шлейф вражає: кого окупанти хочуть поставити біля керма окупованого Мелітополя

І що вибір для всіх нас дуже простий – або земля, на якій ми живемо, буде просто територією російської федерації, або нам вдасться відстояти право українського народу на суверенітет. Без жодних "посередині".

Важливо – Давидюк вважає, що Україна загнала путіна в кут, з якого йому вже не вибратися: дивіться відео