Їхня стара техніка все одно смертоносна, – військовий ЗСУ пояснив закони війни
Росіяни роками запевняли весь світ та й себе зокрема, що їхні війська – це велика і непереможна "друга армія світу". Однак з початком повномасштабної війни в України остаточно стало зрозуміло, що це – вигадки та відверта брехня.
Війна – це важко
Утім, багато людей дотримуються думки, що висміювати та принижувати ворожих військових не можна, адже вони все ж вбивають, а їхня техніка все ж стріляє. Але військовослужбовець ЗСУ Євген Карась вважає, що одне не скасовує іншого. Про це він ексклюзивно розповів 24 каналу.
Зверніть увагу Продовжують зазнавати втрат, піхота невмотивована: у якому стані зараз російська армія
За його словами, ніхто не применшує того, що війна – це важко, проти кого не доводилося б воювати. І російська техніка, попри те, що є радянським мотлохом, все одно смертоносна. Адже не варто забувати, про те, що радянський союз витрачав на оборонну сферу величезні гроші, а після деяких модифікацій окупанти можуть і зараз досить ефективно застосовувати тодішню техніку.
Звісно, великі втрати у війні несуть обидві сторони, хто б не мав перевагу або перехопив ініціативу в той чи інший момент. Навіть виграшна позиція та успішний наступ не скасовує цього – такі закони війни.
Навіть якби ми йшли галопом 60 кілометрів за день, все одно будуть великі втрати, бо наступ – це завжди пропорція. З ким би ти не воював, це будуть значні втрати – мабуть, щонайменше 1 до 2. Це закони війни, і їх не зміниш,
– пояснив Карась.
Тим паче, як зауважив він, зараз на фронті борються 2 приблизно рівні за рівнем угруповання, оскільки партнери України наповнюють нашу армію зброєю, а росіяни вже не можуть наситити фронт достатньою кількістю військ, хоч і намагаюся кидати сюди все більше і більше людей. Так, у чомусь переважаємо ми, у чомусь – ворог, а загалом рівень приблизно той самий.
Сміятися над окупантами не тільки можна, а й треба
Карась стверджує – так, війна важка, а росіяни можуть нескінченно бути йолопами, ідіотами і деморалізованими, але все ж триматимуть позиції, бо приїхали сюди заробляти. Але це не означає, що ми не можемо сміятися з них, навіть якщо так і є. Це не взаємозаперечні речі.
Моральний дух – це передове. Нам треба все одно сміятися з цих ідіотів, тому що є за що сміятися. Але коли ти береш в руки зброю чи йдеш виконувати завдання, ти прекрасно розумієш, що це супротивник, ти враховуєш всі нюанси. Він може десь нас перегравати, проявляти волю, робити несподіванки – на війні, як на війні,
– пояснив боєць ЗСУ.
Він вважає, що навіть якщо у 2 випадках з 10 супротивник діяв просто геніально, ми в жодному разі не можемо засновуючись на цьому говорити, що російська армія – підготовлена, талановита, здібна і вперта, бо це не так.
"Вони вперті, але вони ідіоти, по-ідіотськи застосовують свої війська, в цілому в них все через сраку. Звичайно, навіть серед усієї цієї палітри криворукого російського матеріалу трапляються і боєздатні офіцери, якісь боєздатні частини. Але можемо констатувати, що є багато чого, за що їм можна критикувати і висміювати. Це не применшує того, що з ними ми воюємо, а війна – це завжди важко", – каже Карась.
На його переконання, воювати важко не через шалену підготовленість російських військових, а тому, що це ще один закон війни. Адже мова йде про зброю. Наприклад, 200 тисяч росіян з самими автоматами Калашникова – це все одно велика сила, і боротися з нею не так просто. Карась наголосив, що окупанти мають велику впертість, бо мають наказ від "барина", а його вони бояться навіть більше за смерть на полі бою.
Це завжди буде важко, але це не скасовує того, що противник справді викликає лише найнижчі та найгидкіші почуття,
– підсумував український військовий.
Повний стрім з військовим ЗСУ Євгеном Карасем: дивіться відео
"Елітні" російські військові відмовляються воювати
Яких ілюзій про "другу армію у світі" не мали б росіяни, побувавши в Україні, вони розуміють, що тут з великою ймовірністю може закінчитися їхнє життя, а тому деякі з них відмовляються воювати. Звісно ж, їх за це карають.
Так, українські військові знайшли російські документи, що стосувалися таких відмовників з "елітного" підрозділу 331 гвардійського парашутно-десантного полку. Їх відправили у пункт постійної дислокації пішим маршрутом, а це – 1480 кілометрів.