Цей самовпевнений план полягав у швидкому захопленні столиці та встановлення маріонеткового режиму. Проте, як бачимо, обидві спроби виконання цієї стратегії нікчемно провалились.
Цікаво Шалені втрати окупантів на Луганщині та Донеччині: карта бойових дій на 26 грудня
Путін слідував плану СРСР
Історик Марк Галеотті наголосив, що між вторгненням СРСР в Афганістан і війною в Україні можна провести паралелі.
За його словами, в обох випадках військові визнали вторгнення поганою ідеєю, але керівництво країни не дослухалось до цих припущень.
Як наслідок, під час десятирічної війни в Афганістані загинули 15 тисяч солдатів. А за 10 місяців повномасштабного вторгнення в Україні загинули понад 100 тисяч росіян.
Світ визнав, що ситуація небезпечна
За словами військових та аналітиків, один із ключових уроків вторгнення в Україну полягає в тому, що "велика війна повернулася".
Це зобов'язало країни світу постачати Україні промислові потужності та величезні запаси зброї для підтримки інтенсивних бойових дій, аби війна не перемістилась на їхню територію.
Однак, поки що Захід, побоюючись ескалації конфлікту, пручається постачанню сучасних танків, ракет далекого радіусу дії та реактивних літаків, про які просила українська влада.
Проте є надія, що деякі країни світу все ж змінять свою позицію щодо війни у наступному році і допомагатимуть Україні нищити ворога.
Якість важливіша за кількість
Величезна армія та багато військової техніки не допоможуть досягти успіху без відповідних навичок. За умови поганої розвідки, логістики й відсутності лідерства, війська та озброєння Росії нічого не варті.
Щоб виправити ситуацію з поганою організацією на полі бою Путін призначив генерала Сергія Суровікіна командувачем російських військ в Україні. Він посилив російські фронти новобранцями, набраними з нещодавнього призову чисельністю приблизно 300 000 солдатів.
Проте російські війська продовжують демонструвати "низький моральний дух і слабкі стандарти загальновійськової тактики та лідерства на полі бою".
Напротивагу, українська армія, хоч і менша, але її моральний дух і рішучість все ще незрівнянно вищі, ніж у росіян. Крім того, мобілізація в Україні пройшла набагато ефективніше, ніж у країни-агресорки.
Підтримка громадян
Четвертий урок – це підтримка військ громадянами країни. Можна з впевненістю сказати, що українці успішно пройшли це випробування. Адже під час війни кожен знайшов собі справу, яка наближає перемогу України.
Історик Єльського університету Тімоті Снайдер зауважив, що "успіх українців на полі бою багато в чому залежить від впевненого в собі громадянського суспільства, здатного підтримати солдатів".
З іншого боку, підтримка окупантів зі сторони росіян з червня по листопад знизилась вдвічі і сягнула 27 %.
Війна – це не лише фізичне протистояння
П'ятий і, мабуть, найбільший урок війни полягає в тому, що вона ведеться на кількох фронтах. Тобто, не лише за допомогою танків, ракет і гармат.
У жовтні Путін розпочав невпинну хвилю ракетних атак по енергетичній інфраструктурі України, щоб спробувати зламати національну волю та запустити хвилю біженців до Європи.
Крім того, він пригрозив подальшим скороченням поставок західного газу з настанням зими. Варто також додати, що хоча Україна і транспортує зерно за угодою, укладеною за посередництва Туреччини та ООН, російський флот все ще контролює Чорне море.
Експерти додають, що навіть якщо обидві сторони домовляться про припинення вогню в наступному році, агресія Путіна проти України все одно може продовжуватися цими іншими засобами.