Вранці їхав на роботу, а ввечері вже був на полігоні. Так почалася історія "Жокея" у війську після мобілізації цією весною.

Після проходження базової загальної військової підготовки чоловік став бійцем 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла. На фронт "Жокей" потрапив у розпал літа, яке було спекотним не тільки через палюче сонце, але й через запеклі бої – 1-й ОШП тоді й зараз боронить рубежі на Покровському напрямку. Перший вихід "Жокея" на позиції припав на складний час, а якщо точніше – на прорив під Добропіллям.

Та зараз чоловік перебуває на лікуванні. Поранення він зазнав на одному з виходів, де йому довелося битися з росіянином у рукопашному бою. Наш воїн переміг окупанта за допомогою трофейного ножа. За цей бій командування хоче, аби йому дали звання "Героя України".

Ми поспілкувалися з "Жокеєм" та розпитали про його шлях у війську, той самий рукопашний бій з росіянином і відновлення після поранення. Про все це читайте у матеріалі 24 Каналу.

Цікаво Фортеця Покровськ? Що зараз відбувається у місті, як туди змогли прорватися росіяни та що буде, якщо воно впаде

7 травня 2025 року. Ранок у Запоріжжі. У не надто заповненій маршрутці люди їдуть на роботу. І саме в неї заходять співробітники ТЦК. Після перевірки документів у кількох пасажирів плани на день змінилися – співробітники ТЦК забрали їх. Серед них – і "Жокея".

Згадуючи той день, боєць не приховує, що його "бусифікували". Після оформлення в ТЦК і проходження ВЛК він того ж дня вирушив на навчальний полігон для проходження БЗВП. Замість роботи на підприємстві з виготовлення металевих виробів чоловік відправився до війська.

"Жокею" дозволили зателефонувати рідним уже з ТЦК, щоб вони знали, де він. І зараз боєць каже, що відсутність зв'язку з ними була тоді найважчою. Згодом протягом всього БЗВП у чоловіка була можливість телефонувати близьким лише раз на тиждень.

З військкомату я попросився на 3 хвилини зателефонувати додому і сказати де я, щоб вони не шукали й не хвилювалися. А так, то телефон я отримав вже на третій день після присяги – до того його давали раз на тиждень,
– пригадує "Жокей".

Він не приховує того, як опинився в армії, але не скаржиться і не лається на співробітників ТЦК. Хоч у військо чоловік потрапив не заплановано, та підрозділ обрав сам. Під час проходження БЗВП на полігон прибули представники 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла, після знайомства з якими він вирішив приєднатися саме до них.

По закінченню підготовки, у розпал літа, "Жокей" та всі, хто записався у 1-й ОШП, вирушили до підрозділу. Як тоді, так і зараз, зона відповідальності полку – Покровський напрямок. Один із найскладніших та найгарячіших.

"Жокей" став піхотинцем. Перший вихід бійця на позиції тривав 17 діб. І він був доволі важким.

Пригадую, цілу добу по нам працювали міномети, потім підлітали дрони. Якщо хтось рухався чи вони щось помічали – знову відпрацьовували мінометом,
– згадує "Жокей".

Боєць каже, що перший вихід був не таким страшним. За його словами, коли на позиції їдеш уперше – ти не знаєш, що тебе очікує. А ось вдруге – страшніше, бо ти знаєш, що буде. Водночас кожен заїзд і виїзд – надзвичайно складний і ризикований.

Перші виходи "Жокея" припали на Добропільський прорив, коли росіяни в основному обходили позиції наших захисників. Проте це зовсім не означає, що в той час не було боїв між нашими захисниками та загарбниками.

Росіяни намагалися пробитися з флангів – вдень і вночі маленькими групами по 2 – 3 людини. Кажуть, така тактика і досі є. І ці малі групи розпорошуються, розбігаються. Дійшли до місця призначення – добре, не пройшли – відправлять інших. Тіла своїх вони не забирають,
– каже "Жокей".

Прорив росіян ускладнив ситуацію на фронті, однак робота піхотинців так і залишилася однією із найскладніших, бо саме піхота перебуває в найближчому контакті з ворогом. Іноді аж надто близькому.

Важливо. Нашим воїнам постійно потрібна підтримка, особливо зараз і особливо для Покровського напрямку, де точаться найважчі бої. Транспорт для виконання завдань є базовою необхідністю. Зараз 1-й ОШП збирає кошти на пікапи. Долучитися до збору можна просто задонативши за посиланням на банку.
Реквізити для переказу на рахунки в інших банках, PayPal чи валютні рахунки ви можете знайти тут та долучитися до збору в будь-який зручний спосіб. Кожна гривня може рятувати життя!

"Жокей" разом з побратимами тримали позицію на Покровському напрямку. У той день ворожу ДРГ помітили пізно – за 5 метрів від позицій. У 1-му ОШП підозрюють, що це були агенти російської розвідки. Спецназівці тихо підкралися до позицій наших бійців.

Почався запеклий стрілецький бій. Однак сталася халепа – у "Жокея" заклинив автомат Colt. Тоді він почав закидувати противника гранатами, але й вони закінчилися.

Я відстріляв півтора магазина автомата і він заклинив. А Colt – це такий автомат, що його в рукавицях не розбереш. Довелося знімати рукавиці, нічого не виходило,
– пояснює "Жокей".

Поки боєць намагався розібратися з автоматом – вистрілив росіянин. "Жокей" упав. Росіянин крикнув іншому загарбнику: "Цього я вже завалив".

"Жокей" зізнається, що думав, що помре. Однак боєць згадав, що у нього на бронежилеті був закріплений трофейний ніж. Тому коли росіянин просунув автомат в амбразуру, "Жокей" різко накинувся на нього.

Вихоплюю ніж, однією рукою хапаю автомат ворога й тягну на себе в амбразуру. Другою – б’ю по руках, аби він не натиснув на курок,
– згадує "Жокей".

Однак через те, що ствол автомата був гарячим, а "Жокей" був без рукавиць, він обпік руки. Проте все ж зміг лише з одним ножем ліквідувати загарбника.

Перемагає той, в кого більша жага до життя. Я переміг,
– пояснює боєць.

За боєм спостерігав наш дрон і саме тому його вдалося зафіксувати. Водночас "Жокей" каже, що такі події на фронті відбуваються частіше, просто не всі вдається так зафіксувати.

Двобій "Жокея" з російським загарбником: дивіться відео (обережно, чутливі кадри 18+)

Через відео, яке миттєво розлетілося, у полку та за його межами дізналися, що трапилося з "Жокеєм" і як він ліквідував росіянина у рукопашному бою. Командування за виявлену відвагу вирішило подати чоловіка на вшанування званням "Герой України".

Хоча сам боєць каже, що командування саме вирішує, чи достойний він звання, чи ні. Водночас він наголошує, що в момент, коли доводилося боротися в рукопашному бою, він зовсім не думав про героїчні вчинки чи нагороди.

Я не думав про якісь героїчні вчинки. Я дуже хотів жити й треба було боротися. Я хотів ще раз побачити свою родину і я думав про це, а не про героїчні вчинки,
– каже "Жокей".

На жаль, зіткнення між нашими воїнами та окупантами трапляються на фронті відносно часто. "Жокей" зазначає, що на БЗВП до таких випадків не готують, проте якщо так стається, то спрацьовує бажання жити.

Я знаю випадки, коли хлопці саперними лопатами росіян вбивали. Був механік, який ДРГшника вбив гайковим ключем. Це у моєму випадку все попало на відео, а скільки таких випадків не потрапили на відео?,
– підкреслює боєць.

"Жокей" понад усе хотів ще раз побачити своїх рідних і саме ця думка додавала йому сил. Найрідніші, які чекають та хвилюються за нього, живуть у прифронтовому Запоріжжі, яке чи не щодня страждає від ворожих ударів. Ракети, дрони, КАБи, реактивні системи залпового вогню – усе це летить по місту.

Боєць каже, що також постійно хвилюється за рідних, тому під час виходу на позиції відсутність зв'язку відчувається надзвичайно важко.

Щоранку прокидаюся і читаю про те, що і куди прилітало. Дуже хвилююся за них. А ще важче, коли на позиціях – бо я навіть не знаю, що тоді відбувається, але я розумію, що літає щось постійно,
– каже воїн.

Рідні бачили відео з позицій, на якому був бій "Жокея" з росіянином. Боєць каже, що вони дуже переймалися через це, проте раді, що все гаразд і він залишився живим.

Зараз "Жокей" на відновленні після того бою. Після завершення лікування планує повертатися на фронт – каже, його вже зачекалися побратими. А після того, як закінчиться війна, мріє повернутися додому та на свою роботу, де чекають колеги, які підтримують його зараз і допомагають.