Анатомія "червоної" культури
Це визначається управлінською культурою російської системи. Хто трохи знає про інтегральну динаміку – "червона" культура.
Цікаве Головного алкоблогера росії знову "розплющило" через Україну в НАТО
Хто не знає – такий кольоровий термін закріпився за гіперцентралізованою управлінською системою, яка культивує силу, особисту лояльність, мікроменеджмент, владу "наближених до тіла", мачизм "альфа-самця" на вершині (а точніше, в центрі концентричних кіл влади), часто також страх та взаємні підозри.
Нас зараз цікавить, як "червона" культура реагуватиме на помилку та слабкість лідера. Реакція на помилку чи слабкість у "червоній" культурі дуже різка – кінець лідера (це вам не "зелена" культура, яка заохочує помилки, але це інша історія). Причина полягає у джерелі легітимності лідера: він посів своє місце саме через силу й харизму ("мітку богів"), отже, втрачена ним сила (чи прихильність небожителів) загрожує всій системі.
У "червоних" державах давнього світу слабкий правитель мав піти (частіше за все – на той світ), більше того – убивця царя автоматично ставав царем (дивіться "Золота гілка" Дж. Фрезера). У менш жорстких системах (наприклад, у бізнесі), якщо вдача дійсно відвертається від "червоного" лідера, його послідовники просто йдуть геть.
Радимо Українським дітям в окупації влаштували "арієзацію" по-російськи
Чи спіткає путіна доля Акели
Принцип непрощення помилки добре знайомий нам з дитинства: "Акела схибив! Він більше не може бути вожаком зграї!".
Очевидно, в таких умовах "червоний" лідер помилки ніколи не визнає, а його "двір" (найбільш наближене коло, повністю залежне від лідера, бо від зміни лідера ризикує втратити все) охоче пояснить, що так і було задумано, що це їхній мудрий вождь знову всіх переграв, що це договорняк чи багатоходівка.
Щоб такі системи не були крихкими, лідер "червоної" управлінської культури має низку запобіжників. Пропаганда та брехня, разова щедра роздача благ підданим, їхня вивчена безпорадність, тотальна залежність і страх мешканців "двору" – все це пом'якшує руйнівний ефект помилок.
Остання помилка кривавого карлика
Дійсно, нинішня російська система страхом, грошима та пропагандою запобігає критиці лідера. "Глибинний народ" побурчить і перестане, холодильник ніколи не переможе телевізор, а голодних бунтів годі очікувати: москва не відчула війни (це один із законів утримування влади в росії), а "глибинка" живе за принципом, озвученим Жванецьким: "Не жили добре, то й не варто починати".
Але народ і не є суб'єктом політики. Немає ні громадянського суспільства, ні середнього класу, ні регіональних еліт, ні навіть олігархів. Натомість є "башти кремля" та виплекані ними власні збройні та пропагандистські загони. Скидати лідера для них невигідно: він є єдиним їхнім джерелом легітимності. Але можна скористатися слабкістю лідера, щоб отримати більший шмат спільного пирога.
Про головне росіяни вибрали "точку збірки" залишків ізюмських втікачів: де доведеться попрацювати ЗСУ
Отже, безпосереднім наслідком помилки лідера буде не палацовий переворот (зарано, та й заміни нема), а надзвичайне посилення боротьби кланів. Українці спостерігатимуть за цим, розвернувши на всю ширину трибун гасло "зжеріть одне одного".
Але поки що все це безпечно для путіна. Тому помилки мають накопичуватися й бути очевидними. А ще важливо, щоб в системі з'являлися маргінали, які не визнають правил гри, не дуже бояться і мають гарну мотивацію за принципом "хто був ніким, той стане всім".
Варте уваги – чи відкриє путін другий фронт проти України: дивіться відео