Новий закон про вибори

— Позитив у тому, що законотворці уже визначились із основним законопроектом, у них є два тижні для того, щоб вони внесли у нього свої пропозиції і зауваження.

Читаючи цей законопроект складається враження, що автори намагалися втиснути туди все що могли, і він є важким для розуміння, а ще важчим для виконання.

— Якщо ми пригадаємо завдання, яке ставив перед новою владою Майдан, то люди вимагали такий спосіб голосування, коли вони самі зможуть визначати конкретних осіб, які з певної партії мають право стати народним депутатом. До того ж, законопроект є важким через те, що він поєднує обидві виборчі системи (мажоритарну та пропорційну – "24".)

По суті, виборцю буде важко зорієнтуватись і проголосувати, як і організаторам підрахувати результати таких виборів.

Децентралізація

— Я вважаю, що ця децентралізація, яку зараз намагаються проводити, була вигадана для отримання коштів МВФ. Наша влада наразі не зрозуміла для чого децентралізація дійсно потрібна.

— Доказом цього є факт, що самі депутати плутають адміністративно-територіальну реформу з децентралізацією, змішуючи їх з конституційними змінами до законодавства. Децентралізацію можна провести за нинішніми законами. Бо це поняття включає у себе можливість місцевої влади надавати послуги своєму населенню, зокрема у наданні дозволів на будівництво, чи відкриття бізнесу без участі центральних органів з Києва. Цього не зроблено.

Адміністративно-територіальну реформу наші сусіди поляки робили 10 років, а наша влада хоче зробити це за 3 місяці.

— У мене складається враження, що в Україні хочуть усіх з усіма пересварити, бо на місцях йде колотнеча за володіння землею — багато сіл і міст не мають юридично затверджених меж. От що виходить з реформи в українських реаліях. Реформу погано підготували, і я вважаю, що вона на 90% не пройде.

Недоторканість суддів

— Кожен депутат і суддя мають нести відповідальність, як і будь-яка інша людина. Як на мене, було б правильно, якби той, хто призначає або обирає чиновників, мав право їх відкликати.

Звільнення Наливайченка

— Кадрова політика в Україні — це ахіллесова п’ята усієї української влади. У мене таке враження, що у нас беруть людину на роботу не за показниками ефективності, а тих осіб, хто є відданим конкретному керівнику.

— Поки не виникло скандалу навколо нафтобази під Києвом, Наливайченко влаштовував Президента. Коли він заявив про причетність екс-заступників ГПУ до цієї справи, очевидно він став одразу неугодним.

Влада декларує, що бореться з корупцією, а по суті, звільняє тих людей, які цю корупцію викривають.