"Я ж раніше багато подорожував автостопом, а зараз виходить так, що Донбас я знаю краще за Троєщину", жартує Мирослав. Він – відомий волонтер і керівник благодійного фонду "Мир і Ко". До війни був викладачем акторської майстерності та актором, тележурналістом. В АТО пішов добровольцем Національної гвардії. Після повернення по ротації разом із приятелем заснував фонд і почав адресно допомагати військовим на фронті. Вони доправили на передову тони вантажів, неодноразово були в гарячих точках Донбасу і навіть в оточенні.

За словами Мирослава, на початку доправляли самі. Все кардинально змінилося, коли дізналися про ініціативу "Гуманітарна пошта України": "Ми змогли доставляти втричі більше, ніж до того. Доставка у прифронтову зону була у чітко визначені строки, швидка і без бюрократичних перепон. Ти просто збирав вантажі – ліки, амуніцію, продукти, одяг, українську пресу, привозив їх до відділення "Нова пошта" і відправляв. Ця програма стала просто знахідкою для волонтерського руху".

Мирослав згадує, як взимку 2014-го і 2015-го силами волонтерів, зокрема "Мир і Ко", вдалося доправити сотні кілограмів овочів для дитячих будинків Луганської та Донецької областей. Тоді із харчуванням там склалася жахлива ситуація – сиротинцям у буквальному сенсі доводилося виживати. Завдяки можливості швидко та легко доставляти гуманітарну допомогу на лінію розмежування, вихователі разом із дітьми змогли перезимувати із запасом їжі. Так само не раз допомагали дітям підготуватися до школи – закупляли і доставляли канцелярські товари, аби школярі могли відвідувати заняття.

"Були у нас і випадки, про які особливо гірко згадувати. Після виходу наших військ із Дебальцева ми доправляли речі загиблих хлопців рідним і близьким в Україну. В цьому нам дуже допомогла "Нова пошта", каже Гай. І додає: "Якби фонд самотужки займався логістикою, це би з’їдало всі ресурси, які він акумулює. Ну і ще: якщо силами державних установ, тих самих військоматів, наприклад, теоретично теж можна щось передавати, то там багато часу піде на збирання папірців, вантаж довгенько простоюватиме, перш ніж його відправлять. В "Гуманітарній пошті України", навпаки, все просто".

На його переконання, модель роботи волонтерів з оператором доставки цілком можна перенести на відносини з державою. Мовляв, в ідеалі комунікація волонтерів і благодійників з державними установами мала би відбуватися так само просто, без затримок, оббивання порогів чи добування довідок. Зараз волонтери намагаються застосовувати модель співпраці з "Нова пошта" у взаєминах з державою – показують, як корпоративна етика та бізнесовий підхід до справи можуть дати кращий результат.

Безумовним плюсом Гай вважає і ведення прозорої звітності. Цей факт додає ваги волонтерському об’єднанню, яке подає заявки на співпрацю з іншими компаніями, в тому числі іноземними. “Коли ви говорите їм, що фонд отримує підтримку лідера українського ринку логістики, у вас більше шансів продовжити співпрацю з цими потенційними партнерами. Така довіра – це чудово, адже завдяки налагодженню партнерських стосунків з іноземними бізнесами та установами волонтери можуть зробити більше, аби допомогти вирішити якусь соціальну проблему", говорить Мирослав.

Почувши запитання про те, що зміниться для волонтерів після закінчення війни, Гай на хвилину замислюється. А потім розповідає, що український феномен волонтерства, стимулом для розвитку якого стала війна за Донбас – це унікальний приклад людської самоорганізації. В усьому світі, каже він, це визнають. І волонтери, і такі соціально відповідальні бізнеси, як "Нова пошта", стають безпосередніми учасниками побудови громадянського суспільства в Україні.

Мирослав упевнений – після відновлення миру потрібно буде відбудовувати країну. Держава займатиметься відновленням інфраструктури загального значення – доріг, мостів, лікарень, шкіл і дитсадків, а волонтери візьмуть на себе соціальний аспект – забезпечення тих, хто повертатиметься, необхідною допомогою, створення громадських просторів. А поки що "Мир і Ко" продовжують співпрацю з логістичним оператором, оскільки попереду зима, а це означає нові потреби і нові виклики.

Автор Дарія Любимович