Початок літа 2014-го. Не так давно було зупинене залізничне сполучення з Донецьком і Луганськом. Але автобуси і машини їздили. Іще не було пропускної системи між Україною і ОРДЛО (окремі райони Донецької і Луганської областей). Людина з донецькою пропискою могла відносно вільно пересуватися по окупованих територіях. Часто іншого шляху просто не було. Ми намагалися утримати кордон. З російської території по нам стріляли “градами”. Але хлопці тримали кордон, знаходячись у повному оточенні. І допомогу їм доставляли такі як Лєна.
Людей з пропискою інших регіонів зазвичай знімали з автобусів і вели на допити. Людей з донецькою зазвичай навіть не обшукували. У той день Лєна везла два прилади нічного бачення, один бронежилет і щось іще. Маршрут Лєни був такий:
1) Волноваха – Донецьк (південний автовокзал).
2) Донецьк (Путилівський автовокзал) – Артемівськ. Тут ви маєте зрозуміти, що Путилівський автовокзал знаходиться біля аеропорту. Тоді уже почалися бої за аеропорт і місцеві уже масово звідти переїзджали. Від одного вокзалу до іншого треба було їхати громадським транспортом. Свій груз Лєна везла в пляжних сумках з квіточками. Коли треба було проходити черговий сєпарський блокпост, вона ішла з ними граючи, наче там немає нічого важкого. Насправді там був масивний бронежилет.
3) З Артемівська Лєна поїхала в Луганськ.
4) З Луганська в Чорнопартизанськ.
5) Звідти до хлопців – на таксі.
До останнього пункту усе йшло добре. Таксист віз приємну жінку з пляжними сумками до місця призначення. Аж поки не зрозумів куди вона їде. Після цього він її висадив з машини серед дороги і поїхав назад. На блокпості, який вони щойно проїхали, він розказав про неї ополченцям…
Продовження цієї історії читайте у четвер на “Повернись живим”. А поки я додам лише одне: зараз ми збираємо гроші на джип для Лєни. Вона жива і досі допомагає нашим хлопцям. Усі частини, що стоять від Красногорівки до Маріуполя і знають її як “маму Лєну”. Мама Лєна привозить їм усе від смачненького і шкарпеток до тепловізорів. Тепер для цього не треба заїжджати на “ту сторону”, але прифронтові дороги – це чистий сепаратизм. Власна нормальна машина дозволила б Лєні робити в рази більше і не напрягати для цього військових. Лєна просить нас з вами купити їй джип. Ми збираємось купити їй Nissan Terrano II. Його ціна разом з ремонтом і комплектом гуми буде близько 3000$. Зараз передати машину на баланс конкретній військовій частині не вийде, бо вони можуть помінятися, а Лєна – ні. Але коли скінчиться війна і Лєна піде на волонтерський “дємбєль” вона передасть машину на баланс військовим. Але до того часу ця машина встигне зробити дуже багато добра
Працюємо!
Дар`я Бура, Віталій Дейнега
Проект "Повернись живим"
https://www.savelife.in.ua/
https://twitter.com/
https://www.youtube.com/c/
Звітність за посиланням: savelife.in.ua/
Реквізити:
Приват:
5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій
5168 7423 5191 2419 Стократюк Вікторія
PayPal: звертайтесь в особисті повідомлення групи
Contact / Coinstar / moneygram / etc (на прилади нічного бачення):
Irina Turchak + 38 (068) 500 88 00
Картка Приватбанк в євро
4149 4978 3611 9455 Мікульський Дмитро Вікторович
Картка Приватбанк в доларі
4149 4978 3611 9059 Мікульський Дмитро Вікторович
Контакти:
Гаряча лінія: (044)338-33-38, (068)500-88-00
Заявки від військових: (068)796-85-57
Читайте продовження: Реальна історія: як жінку з Луганська, яка допомагає українським військовим, ледь не вбили