Про що говорили в Нью-Йорку та яку альтернативну реальність росіяни намагалися нав'язати високим представникам – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Важливо Світ все більше схвильований перетворенням українських дітей у російських солдатів

Росія цілеспрямовано атакує українських дітей

Одним з інформаційних приводів для скликання Ради Безпеки став третій звіт Єльської лабораторії гуманітарних досліджень, в якому було детально вивчено політику Росії, спрямовану на насильницьку передачу депортованих українських дітей у російські родини. Незалежним експертам вдалося встановити логістику та фінансування протиправного вивезення українських дітей, продемонструвати вертикаль винних осіб, яка починається з російського диктатора Владіміра Путіна. Американський правозахисник та один з авторів дослідження Натаніель Реймонд звернувся до Ради Безпеки, зокрема, й з проханням розглядати політику примусового усиновлення та встановлення опіки над українськими дітьми як воєнний злочин та злочин проти людяності.

Кетрін Рассел, виконавча директорка ЮНІСЕФ, закцентувала на гуманітарній катастрофі, спричиненій російським вторгненням. Саме агресія є тим чинником, який зумовлює особливу вразливість мільйонів маленьких українців. На жаль, щодня 2 українських дітей або ж помирають, або ж зазнають каліцтв. Як доречно зазначила на засіданні представниця Швейцарії, єдиним ефективним засобом захисту дітей може стати лише справедливий та тривалий мир.

Варто підкреслити, що російські збройні сили вже 2 роки фігурують у так званому переліку ганьби, який щороку публікує Офіс Спеціального представника Генерального секретаря ООН з дітей і збройних конфліктів. За результатами моніторингу з 2022 року вдалося встановити, що Росія вчиняє більшість з серйозних порушень проти дітей: вбиває, калічить, ґвалтує, викрадає, атакує школи та лікарні. Відмову в гуманітарному доступі та обстріл евакуаційних коридорів зафіксували відразу дві інші інституції ООН – Моніторингова місія в Україні та Незалежна комісія з розслідування. На відміну від більшості інших порушників, Росія вперто ухиляється від підписання "плану дій" зі Спеціальним представником, що свідчить про її небажання ні зупиняти, ні запобігати наступним злочинам.

Спектр протиправних діянь Росії щодо українських дітей – надзвичайно широкий і охоплює також нав'язування громадянства, мілітаризоване перевиховання, викорінення ідентичності. Для цього росіяни за підтримки білоруського режиму створили цілу мережу спеціальних таборів, яка на сьогодні налічує, щонайменше, 94 інституції.

Крім того, протиправно замінивши українську освіту на російську, держава-агресор намагається використовувати її для перетворення наших дітей на ворогів власної нації. Попри те, що політизація та мілітаризація освіти були визнані протиправними Комітетом ООН з прав дитини, а відсутність доступу до україномовної освіти – проявом расової дискримінації на думку Міжнародного суду ООН, Росія продовжує не виконувати жодне зі згаданих рішень. Щобільше, держава-агресор намагається переконати міжнародну спільноту, що всі обвинувачення щодо вчинення проти українських дітей міжнародних злочинів – не більше, ніж "західна пропаганда".

Ключові "аргументи" російської позиції

На думку Василія Небензі, постійного представника Росії при ООН, Україна першою почала інструменталізувати дітей. Так, за російською версією, маленькі українці у 2013 році "на Майдані" кидали коктейлі Молотова в правоохоронців "законного режиму". Тепер ці діти виросли, і всі як один були винищені на війні. Про те, що середній вік українських захисників понад 40 років, російський представник не згадував, адже тоді попередня брехня була б ще більш очевидною маячнею. Однак, це не єдині прогалини російських калькуляцій.

Так, Василій Небензя згадав, що на Донбасі від рук України постраждали 24 тисячі дітей. Однак, надалі він навів такі цифри:

  • понад 300 вбитих та 1000 скалічених,
  • 1600 зникли безвісти.

Як постраждали інші з альтернативної версії подій, пов'язаних з окупацією Росії Донецької та Луганської областей, не зрозуміло. Натомість російський представник звинуватив Україну в тому, що вона "викрала" 65 тисяч дітей з даного регіону. Виходить так, що Україна, рятувавши власних громадян, є злочинцем, а Росія, яка, справді, депортувала, щонайменше, 19 546 українських дітей – здійснювала "евакуацію", яка "відповідала нормам міжнародного гуманітарного права". У даному контексті все частіше здається, що Росія має власну версію Женевських конвенцій, невідому іншим понад 190 її сторонам. Адже російська "евакуація" не була ні тимчасовою, ні добровільною, ні в правильному напрямку, а, подекуди, не мала під собою жодних хоча б псевдолегітимних обґрунтувань.

Василій Небензя також наполягає, що "алгоритм возз'єднання" українських дітей з родинами Марія Львова-Бєлова, підозрювана в Міжнародному кримінальному суді, напрацювала ще на початку вторгнення. Щоправда, як тоді пояснити, чому у 2022 – 2023 роках тисячі українських дітей понад пів року утримувалися без причини в російських таборах перевиховання, а 90% всіх депортованих – залишаються під контролем держави-агресора досі – невідомо. Так само як те, яким чином "тимчасова опіка" за російським правом без жодних змін у законодавство почала тривати щодо українських дітей не 3-6 місяців, а майже 3 роки. Як корелює з "тимчасовістю" нав'язане разом з військовою повинністю російське громадянство теж незрозуміло.

Плідним ґрунтом для російської брехні є окупована Україною Курщина. У Раді Безпеки лунали незадокументовані жодною незалежною організацією міфи про зґвалтування, вбивства та депортації українськими військовими російських цивільних, зокрема дітей. При цьому, чому Росія так і не погодилася на відкриття евакуаційного коридору, Василій Небензя вирішив не згадувати. Натомість підкреслив, що для України її діти – лише гарматне м'ясо. При цьому, саме Росія мілітаризувала формальну й неформальну освіту, прославляючи смерть на полі бою як основну чесноту й обов'язок російського громадянина.

Дірява мов решето

Російська пропаганда як частина широкої інформаційної атаки на міжнародну спільноту більше не витримує критику. Окрім численних похибок у калькуляціях, "фактів", які прямо суперечать задокументованим незалежними моніторинговими ініціативами епізодам та свідченням постраждалих дітей, просідає і рівень артистизму російських представників. З роками їм стає все складніше брехати, саме тому Василій Небензя просто покинув засідання Ради Безпеки, вкотре демонструючи свою зневагу іншим постійним представникам.

Аби підсилити діряву мов решето пропаганду, росіяни все частіше організовують точкові дезінформаційні операції. Наприклад, вивезення українських дітей у приватну школу в Індії чи на орендований Росією космодром "Байконур" у Казахстані, або ж інформаційні вкиди зі списками українських військовополонених. Такі спецоперації мають низку цілей, зокрема спробувати легітимізувати міжнародні злочини та дестабілізувати внутрішню ситуацію в Україні.

Втім, Росії починають не вірити і її "партнери". На засіданні Ради Безпеки ООН 4 грудня навіть представники Мозамбіку та Сьєрра-Леоне, які не завжди демонструють проукраїнські настрої, визнали численні порушення росіянами прав наших дітей, з-поміж іншого, закликаючи сприяти їхньому поверненню та возз'єднанню з родинами. ОАЕ, які не брали участь в заході, але прямо залучені в процес обміну військовополоненими, разом зі Сполученим Королівством та США того ж дня сприяли викриттю організованої злочинної групи росіян, які складали ланки системи обходу санкцій, роблячи власний внесок у вчинення порушень прав українських дітей.

Це приклад вдалої координації зусиль в даній сфері, який має бути масштабований задля ефективної протидії державі-агресору, адже поки що, попри норми Статуту ООН, орган п'яти поліцейських все частіше є "валізою без ручки". Тією, в якій росіяни носять ядерну кнопку, погрожуючи щоразу, де можуть, але де це максимально недоречно, ескалацією конфлікту.