В інтерв'ю для 24 каналу адвокат розповів про тонкощі таких процесів. Наскільки українці мотивовані судитися з ворогом, які історії найбільше вразили адвоката та коли чекати реального покарання – читайте далі.
Зверніть увагу Росія – хижак, який прагне повернути часи імперії, – інтерв'ю з Марціном Заборовським
Під час війни кожен на своєму місці
Коли і як ви почали готувати заяви в суд Гааги?
На початку квітня через знайомих київських клієнтів до мене звернувся досвідчений адвокат з Сан-Марино Акіле Кампанья, який має право представляти інтереси людей в Гаазі й низці інших міжнародних судів. Йому мене рекомендували, раніше знайомі ми не були. Запропонував співпрацю у наступному форматі: я займаюся збором матеріалів, він – здійснює представництво громадян у судовому процесі. Я погодився, і у квітні ми розпочали роботу.
Олексій Ясюнецький, Акіле Кампанья / Фото з архіву адвоката
Для мене це як різновид волонтерства. Я вважаю, під час війни кожен на своєму місці має допомагати тим, що виходить найкраще. Вважаю своїм обов’язком довести людству ті звірства, які коять росіяни, щоб міжнародне співтовариство надало їм належну правову оцінку.
Скільки заявлено, люди з яких регіонів найчастіше звертаються?
Слід розділяти справи, які вже подані, і ті, що перебувають в обробці. Перших близько 40, других – майже 90. Переважно це тяжкі злочини, вбивства і майнові справи. Останніх лише декілька десятків, спершу ми намагаємося допомагати людям, котрі втратили близьких.
Перші заяви мені направили знайомі знайомих. Потім цією діяльністю зацікавилися журналісти, почався розголос, і пішов сплеск активності. Географія звернень – це Буча, Ірпінь, Житомир, у якому я живу, і область загалом. Публічно свої контакти ми поки нікуди не викладали і реклами не замовляли. Звернення, зазвичай, надходять через мою сторінку у фейсбуці та через електронну пошту: yasyunetsky@gmail.com.
Олексій Ясюнецький / Фото з архіву адвоката
Процес збору матеріалів та мотивація українців звертатися до Гааги
Як відбувається збір необхідних для подачі заяви матеріалів?
У кримінальних справах про воєнні злочини щодо вбивств потерпілими є близькі родичі загиблих (згідно з українським законодавством це батьки, діти і той з подружжя, хто вижив). Але не всі випадки можуть вважатися воєнними злочинами – це оцінює склад суду. Наведу приклад стовідсоткового воєнного злочину: солдати зайшли на подвір’я і вистрелили людині в голову. Причина: особа не є комбатантом, і необхідності її вбивати не було.
Сам процес звернення не складний. Міжнародним кримінальним судом розроблені на сайті спеціальні форми для звернень українською мовою. Моя місія – допомогти правильно заповнити їх і сформувати додатки. Потрібні документи: свідоцтво про смерть, виписка лікаря про причини загибелі, фотографії, паспорт заявника і докази родинних зв’язків. Документи відправляю Акіле, він обробляє і звертається до суду. У нього є можливість завантажувати матеріали на сайт установи зі спеціальним ключем від імені адвоката.
Якщо якісь документи відсутні, я можу зробити адвокатський запит до тієї чи іншої інстанції, аби допомогти заявнику. У випадку, коли документи в порядку, процес подачі заяви займає небагато часу.
Яка мотивація у родичів загиблих, які подають до суду?
Якщо в двох словах: знайти винних, притягнути їх до відповідальності та домогтися компенсації. Деякі родичі спочатку звертаються до мене, а потім починають вагатися. Мовляв, скільки часу й зусиль треба витратити, а людину вже не повернеш. Я пояснюю їм: якщо злочини російської армії не закарбувати в пам’яті людства, вони зникнуть через покоління, якими б страшними не були.
Так, це непростий процес і не один рік він може тривати. Але ніякого формалізму тут немає. Лише реальне обвинувачення з конкретними обвинувальними вироками і справжніми ув’язненнями.
Олексій Ясюнецький, Акіле Кампанья та мер Житомира Сергій Сухомлин / Фото з архіву адвоката
Чи вважаєте ви, що робите внесок у формування національної пам’яті про російські воєнні злочини в Україні?
На державному рівні працює міжнародна дослідна група, що фіксує всі ці злочини. Ми ж представляємо конкретного потерпілого, працюємо паралельно з державою. Ми – лише цеглинка у цій системі. З повідомлень преси я знаю, є ще колеги, які займаються подібною роботою, але ми з ними не спілкуємося. Утім, задача у всіх нас єдина – сприяти тому, щоб таке більше не сталося в майбутньому.
А яка мотивація у вашого партнера Акіле Кампанья?
По-перше, він бажає долучитися як волонтер. Він дуже переймається нашою країною і вважає своїм обов’язком допомогти їй у скрутну годину. А по-друге, будь-який бізнес, на його думку, має нести соціальне навантаження, і юридичний – не виняток.
Автор: Андрій Соков