Воїна звати Олександр Ширшин. Він є випускником магістерської програми з управління неприбутковими організаціями Інституту лідерства та управління УКУ.
Нагадаємо "Найвища честь для автора": мережу облетіло фото військового, який читає в окопі
Що відомо про Олександра Ширшина
Олександр народився в червні 1994 року в Миколаєві. Один його дідусь був грузином, бабуся болгаркою. Другий дідусь – казахом, а бабуся – українкою. Коли йому виповнилося 5 років, родина переїхала до Криму.
Після закінчення школи поїхав навчатися в Севастопольський національний університет ядерної енергетики та промисловості у 2010 році. Там же навчався на військовій кафедрі, готувався отримати кандидата в майстри спорту з боксу. Однак все змінив 2014 рік – через окупацію Криму Олександр переїхав до Одеси, де закінчив військову кафедру. Потім навчався у Харкові, а згодом у Польщі.
Повернувшись до України, Олександр Ширшин поїхав волонтером у прифронтове місто Світлодарськ. Там Олександр об’єднав місцеву молодь навколо себе. Разом з іншими волонтерами відремонтував старий спортивний зал в Новолуганському і заснував секцію боксу. Крім спорту, він організовував поїздки для підлітків за межі міста, області й регіону. Також організовував для них літературні гуртки, тренінги, майстер-класи й дозвілля.
З 2017 по 2019 рік навчався у Львові в Українському католицькому університеті. Після закінчення університету та народження другої дитини, Олександр з родиною переїхав зі Сходу. З 2019 по 2020 роки він працював керівником програми "Суспільний розвиток" осередку Української академії лідерства Чернівці. З кінця 2020 і до повномасштабного вторгнення працював у компанії "Модуль ІТП".
За кілька днів до повномасштабного російського вторгнення Олександр підписав контракт в резерв у 80-му окрему десантну-штурмову бригаду, адже відчував наближення нової війни й не міг стояти осторонь.Напередодні нападу Росії йому зателефонували і викликали в частину, а вже 24 лютого Олександр виїхав на передову.
Олександр Ширшин / Фото УКУ
У липні в боях воїн був поранений і дивом вижив. Тоді ж у боях загинув його друг та побратим. За бойову звитягу Олександр отримав орден "За мужність" третього ступеня. Після лікування знову повернувся на фронт і зараз боронить Україну на напрямку Кремінна – Сватове, де власне й була зроблена світлина.
Нагадаємо, Олександр читав книгу "Шлях до несвободи" історика Тімоті Снайдера. Автора так розчулила світлина, що у своєму твітері він написав українською мовою "Найвища честь для автора – читач".