У рамках проєкту СВОЇ, Олексій розповів 24 каналу свою історію. Він уже двічі втікав від окупантів. Спочатку, коли довелося покидати півострів Крим. А потім, коли росіяни здійснили повномасштабне вторгнення на територію України. Тож Херсонщину, яка стала йому другим домом, він покинув і перебрався до Києва.

Читайте також Нас змушували готувати аудиторії до "референдуму", – студент з Херсона про анексію Криму

Хлопець прокинувся від війни

Олексій розповів, що взяв вихідні та 23 лютого поїхав додому. Дорогою до свого села він бачив колони техніки, військових. У самій маршрутці хлопець чув розмови жінок. Вони говорили, що не мають жодного бажання жити під гнітом Росії. Тож, як каже Олексій, "я чітко чув проукраїнську позицію своїх земляків".

Але він навіть не підозрював, що наступного ранку його розбудить війна. Що Росія таки здійснить свій безжальний план вторгнутися на територію України.

Зранку крізь сон почув вибухи. Я прокинувся від тривожних слів батька, коли він будив мою маму. Він з таким трепетом промовив її ім'я та сказав: "Вставай, почалося, стріляють". Я ніколи не чув такого від нього. Це було вперше в житті,
– сказав він.

За словами Олексія, на годиннику було близько 05:00. Він з батьками вийшли з двору та почули звуки потужних вибухів. Хлопець зізнається, що вони були переляканими, але не знали, що робити. Тож він вирішив глянути новини, але на той момент там майже нічого не було.

"Було страшно уявити, що можеш все втратити: мрії, плани, майбутнє. Я думаю, що в кожного українця залишився спогад від ранку 24 лютого. Ніхто ніколи цього не забуде, де б ми не були. Над нами пролетіла крилата ракета, в сторону Каховки. На той момент не хотілося ні їсти, ні спати, ні відпочивати", – додав Олексій.

Окупанти їхали на війну ще п'яними

Як розповів хлопець, поблизу його села пролягала головна траса. Тож він побачив рух військової техніки. За словами Олексія, "грім від машин" він ніколи не забуде. Його з рідними охопив ступор, тож вони просто стояли та дивилися, як машини їдуть повз них.

Один мій знайомий з села мав з ними (окупантами – 24 канал) розмову. Він просто їхав у село та натрапив на цю колону. Там були всі буряти, за його словами, вони були всі такі самовпевнені. Казали, що через декілька днів все закінчиться, мовляв, приїхали нас звільняти,
– зауважив Олексій.

Його знайомому окупанти розповідали, що 23 лютого святкували. А це означає, що їх у стані алкогольного сп'яніння зірвали на ноги та відправили на війну. Це яскраво демонструє, наскільки самовпевненими були як самі військові, так і їхнє керівництво. Мовляв, вистачить однієї їхньої присутності, щоб Україна здалася. Але ми довели, що ні.

Олексій в інтерв'ю також розповів, що рідні жили постійно у страху. Адже завжди було відчуття, ніби от-от до хати ввірвуться окупанти та влаштують обшук. І саме тому його мама вирішила сховати прапор у банку та закопати його.