За майже чотири роки повномасштабного вторгнення Росія втратила вже понад 1,2 мільйона військовослужбовців. У січні окупанти втратили людей більше, ніж вдалося мобілізувати. Так не може тривати довго, крім того, російська економіка перебуває у складному становищі. Уже цього року у Володимира Путіна можуть закінчитися гроші з Фонду національного добробуту, який підтримує на плаву ВПК ворога.

Генерал армії США у відставці Девід Петреус в інтерв'ю 24 Каналу оцінив реальну ситуацію на фронті та сили обох сторін. Також генерал США спрогнозував, що може змусити Путіна зупинити війну та як розвиток ВПК в Україні змінить майбутнє країни. Деталі – читайте далі в матеріалі.

Варте уваги 2026-й стане переломним: військові та експерти спрогнозували весняні плани росіян

Війна Росії проти України наближається до четвертої річниці. На вашу думку, про що це свідчить і як би ви загалом оцінили ситуацію як на полі бою, так і за столом переговорів?

Це говорить мені про те, що росіяни намагаються створити враження, ніби вони здатні витримати більше, ніж українці, європейці та американці. І я вважаю, що на всіх нас лежить обов'язок допомогти українцям переконатися, що це не стане реальністю.

Що насправді вражає, так це втрати, яких Україна завдала Росії. Росія вже втратила понад один мільйон двісті тисяч убитими й пораненими. Це більше, ніж усі втрати армії США під час Другої світової війни. Це просто неймовірно.

Мені, як генералу, який, перебуваючи на п'яти бойових місіях, писав листи співчуття американським матерям і батькам майже щоночі протягом усіх цих відряджень, неможливо це осягнути. Не знаю, як вони можуть це осмислити або впоратися з цим, хіба що їм байдужі свої солдати, й вони ховають їх у землю.

Танки та бойові машини піхоти більше не можуть виживати на цьому полі бою завдяки українським інноваціям. Тепер це кілька російських солдатів, можливо, з парою російських дронів над ними, які мчать через вулицю або на електросамокаті, намагаючись захопити ще кілька сантиметрів священної української території. А українські війська буквально змушують їх платити за це неймовірну ціну.

Повне інтерв'ю генерала США: дивіться відео

Тепер Україна також розширює боротьбу на території Росії подібно до того, як це відбувалося в Чорному морі, де українські дрони виявляли російські кораблі, а морські безпілотники їх знищували, змушуючи весь флот відступати в порти далі від України.

Щодо атак на територію Росії нині йдеться про крилату ракету "Фламінго", виготовлену в Україні. Її виробництво починає набирати обертів. Нещодавно було використано кілька таких ракет, і вони можуть мати руйнівний вплив на російські об'єкти, зокрема на нафтопереробні заводи та склади пального в Росії. Тож ціну, яку платять росіяни, можна вважати надзвичайною, однак, безумовно, труднощі й страждання українських громадян залишаються величезними.

До речі, нещодавно "Фламінго" атакувала один із найбільших арсеналів Росії. Поки що ракета все ще перебуває на стадії доопрацювання, адже була розроблена в дуже короткий термін. Авіаексперт Анатолій Храпчинський переконаний, що, коли вона буде повністю завершена, її боятимуться не тільки наші вороги, а й союзники. Більше про новітні українські розробки – читайте за посиланням.

Я був в Україні минулого тижня, і, хоча трохи потеплішало, все одно було дуже холодно. Згідно з повідомленнями, ця зима є однією з найсуворіших за останні роки, і, звичайно, Росія дуже систематично намагається вимкнути світло та відключити опалення. За останніми даними, які я чув, мер Києва повідомив, що близько 2400 багатоповерхівок досі залишаються без опалення.

Тож виклики для українського народу є величезними, як і його стійкість. Це справді нагадує про витривалість британців під час бомбардувань Другої світової війни, коли німці атакували Лондон.

Нині складається ситуація, коли Росія платить дедалі вищу ціну. Наскільки я розумію, минулого місяця було вбито й поранено стільки ж росіян, скільки було прийнято на службу. Це не може тривати довго.

Російська економіка перебуває у дуже складному становищі. Цього року можуть вичерпатися кошти Фонду національного добробуту, який дає змогу продовжувати військове виробництво. Індія купуватиме менше нафти в межах тарифної угоди зі США.

Те, що нам потрібно натепер, – це пакет санкцій США, який перебуває на розгляді в Сенаті та який підтримують 90 зі 100 сенаторів, що відображає суттєву підтримку України. Потрібно завершити переговори з Білим домом, підписати цей пакет як закон, а потім зробити ще багато кроків, щоб доповнити те, що вже забезпечують європейські санкції.

Це спосіб чинити тиск на Путіна й довести його до моменту, коли він усвідомить, що припинення бойових дій йому потрібне навіть більше, ніж Україні. Тоді можуть розпочатися серйозні переговори. Але очевидно, що наразі немає жодних ознак того, що Росія готова піти на компроміс щодо своїх червоних ліній, які є абсолютно неприйнятними для України та мають залишатися абсолютно неприйнятними для всіх нас.

Давайте також розглянемо процес переговорів, який очолюють США. На вашу думку, чи не зараз найкращий час для Володимира Путіна, щоб шукати вихід із цього конфлікту? І чи погодиться він на мирну пропозицію США?

Поки що немає жодних ознак цього, і я сподіваюся, що ми продовжимо посилювати тиск на нього, адже саме він зараз є перешкодою для миру. Не Володимир Зеленський і не українські переговорники. Вони демонструють дивовижну гнучкість, якщо можна так висловитися, одночасно забезпечуючи потреби України в безпеці після припинення бойових дій.

Кожного разу, коли здається, що за столом переговорів досягнуто якогось прогресу, Дмитро Медведєв або міністр закордонних справ Росії заявляють, що їхні вимоги залишаються незмінними. І знову ж таки, вони не можуть бути прийнятними для України.

Ви згадали ці оптимістичні заяви американських чиновників, прогрес на переговорах. Можливо, вони просто неправильно оцінили позицію Путіна та його режиму?

Я вважаю, що іноді переговорники вдаються до термінів, які можна назвати ідеалістичними, а не просто точними. У деяких випадках це дає змогу загнати супротивника в кут, і йому доведеться діяти відповідно. На жаль, із Путіним це не працює.

Як нині виглядає стан російської економіки та режиму Путіна на тлі падіння цін на нафту до найнижчих рівнів за останні п'ять років?

І ці ціни впадуть ще, бо Індія скоротить закупівлі. Індія, як мені відомо, була одним із найбільших покупців сирої нафти, можливо, другим після Китаю. І індійці дуже зменшать обсяги закупівель, бо це частина угоди з президентом Дональдом Трампом щодо нещодавно зниженої тарифної ставки.

Але чи буде цього достатньо, щоб змусити Путіна хоча б погодитися на перемир'я, адже ми вже наближаємося до четвертої річниці цієї жорстокої війни?

Я не впевнений, що тільки цього буде достатньо, але разом із європейськими, американськими та британськими санкціями, іншими обмеженнями, вичерпанням коштів у Фонді національного добробуту та руйнуванням російських енергоресурсів, що підживлюють війну, – усе це разом, на мою думку, може привести Путіна до усвідомлення, що припинити військові дії потрібно не лише Україні, а і йому самому.

Як довго Росія зможе підтримувати цю кампанію в Україні на тлі рекордних втрат особового складу?

Я вважаю, що існують межі того, як довго вони зможуть підтримувати цю кампанію. Я також чекаю моменту, коли російські матері й батьки скажуть: "Ні, ми не відправимо нашого сина", попри обіцянки чи вигоди. Військових фактично підкуповують, щоб вони йшли на службу. Але коли матері й батьки, які дозволяють своїм синам іти на війну, бачать, як повертаються тіла, – їхнє терпіння вичерпується.

Чи може це обернутися проти режиму Путіна?

У якийсь момент так. Одна з проблем полягає в тому, що Путін веде війну, яку він не зможе виграти, але водночас дуже не бажає її зупиняти. Він розпалив у Росії сильні націоналістичні емоції, і зупинку війни, не досягнувши хоча б частини цілей, заради яких загинули ці росіяни, дехто в країні може сприйняти як зраду.

Чи може нова стратегія України під керівництвом Михайла Федорова, яка має на меті збільшити втрати Росії до 50 тисяч військових на місяць, реально змінити хід війни?

Я думаю, що так. Знову ж таки, якщо Росія не зможе відновлювати свої втрати, з часом її сили будуть поступово зменшуватися. До речі, я дуже захоплююся міністром Федоровим. Я знав його ще тоді, коли він був міністром цифрової трансформації, і він справжня зірка – принаймні для тих з нас, хто бачив, що він очолює, і хто дуже захоплювався його роботою.

Ще одне важливе досягнення, яке варто відзначити, – це те, що Україна цього року подвоїть виробництво дронів. Це неймовірно. Минулого року Україна виготовила 3,5 мільйона дронів. Для порівняння, США виробляють лише 300 – 400 тисяч. Цього року, за повідомленнями, – а я особисто зустрічався з кількома компаніями-виробниками дронів і навіть відвідував деякі виробничі потужності – одна компанія планує виготовити 3 мільйони дронів, а загальне виробництво в країні становитиме 7 мільйонів.

Це дивовижна кількість дронів, які можна запускати цілий день щодня, зокрема по території Росії, адже деякі з них мають велику дальність дії. Дальність крилатої ракети "Фламінго" – 3 тисячі кілометрів. Це більше, ніж в американської ракети Tomahawk, і вона також має потужнішу бойову частину. Усі ці досягнення формують те, що стає арсеналом демократії, подібно до того як США були арсеналом демократії під час Другої світової.

До речі, коли зброя замовкне, цей арсенал демократії зможе озброювати та переозброювати Європу тією зброєю, яка їй дійсно потрібна, а не тією, що вже є. Навіть у США, де існує велике занепокоєння щодо використання поліцією китайських дронів DJI, – хто їх замінить? Українські компанії цілком здатні це зробити.

Тож тепер відбувається багато дуже дивовижних подій, навіть коли український народ переживає серйозні труднощі. Виклики для тих, хто перебуває на передовій, безсумнівні. Насправді я повернуся туди в кінці березня або на початку квітня й хочу трохи поговорити про те, що, на мою думку, має стати найвидатнішим поколінням України.

Цей термін використовували для американців, які воювали у Другій світовій війні. Вони допомогли виграти війну, забезпечили безпеку демократії, а потім повернулися додому й побудували найвеличнішу країну у світі. І я вважаю, що вже сьогодні ми бачимо на полі бою та в галузі інновацій найвеличніше покоління України.

І коли бойові дії припиняться, ці неймовірні навички в проєктуванні, виробництві та застосуванні технологій поширяться по всьому світу. Це створить абсолютно нову економіку для України. Країна не повернеться до старих видобувних підприємств і величезних заводів, які раніше були однією з її візитних карток. Це буде економіка майбутнього, а не економіка минулого.

Росія провалила стратегічні цілі: битву за Київ та Харків. Україна звільнила Київську, Харківську та Херсонську області. Генерал Марк Міллі радив українцям завершити війну ще у 2022 році. Чи варто було це робити?

Ні, адже росіяни б не погодилися. Це не мало б значення. Російські цілі залишаються максималістськими, і росіяни не можуть бути прийнятними для України, так само як не мають бути прийнятними для жодного з її прихильників або партнерів.

Чи є пропозиція гарантій безпеки США гіршою за виведення військ із Донбасу?

Залежить від того, який саме пакет гарантій. Це не можна розглядати окремо – все залежить від загальної структури угоди. Українські пропозиції передбачали, у деяких випадках, не дозволяти росіянам заходити на певні території та, можливо, перетворити їх на неокуповані зони.

Я б не хотів, щоб Україні довелося йти на такий крок, але, знову ж таки, якщо це могло б привести до припинення бойових дій, яке дійсно було б стійким, то, можливо, цю ідею варто розглянути. Лідери України та її партнери мали б відчувати, що це буде довгостроково забезпечено завдяки гарантіям безпеки європейських та американських союзників. Можливо, є щось, на що варто було б піти.