Чому українською не слід казати "взятка" та про походження відомого слова "хабар", розповідаємо з посиланням на Slovnyk.me.
Дивіться також Долонити, глибіти, гетьманитися – що означають ці унікальні українські слова з творів Стуса
Не кажіть "взятка": як правильно українською?
Уяви собі таку ситуацію: хтось каже "взятка", а ти відразу відчуваєш, що це звучить чужо, ніби не з нашої мови. А от "хабар" – слово рідне, знайоме ще з дитинства, хоч і з неприємним відтінком.
Розберімося, чому українською правильно казати саме "хабар", звідки слово взялося, які цікаві історії приховує його походження і чому "взятка" – лише калька, що не має коріння в нашій мовній традиції.
У кожній мові навіть запозичені з інших мов слова набувають свого звучання, а подекуди – й іншого, протилежного значення.
Слово "хабар" прийшло до української ще кілька століть тому з тюркських мов, арабською хабер – "звістка, повідомлення", а точніше – платня гінцю за повідомлення. Згодом значення трансформувалося у "плату за послугу" і зрештою – у "неправомірну винагороду", тобто – хабар.
В українській літературі слово "хабар" трапляється ще в творах XIX століття, що свідчить: воно давно закріпилося в нашій мовній традиції.
Саме це слово подають академічний "Словник української мови" і чинне українське законодавство.
Тому правильно казати:
дати хабаря;
взяти хабар;
вимагати хабаря;
отримати хабаря.
А зі зміною правопису у 2019 році слово "хабар" перенесли з твердої, до м'якої групи іменників. І тому в родовому відмінку буде закінчення "я" – хабаря. На цьому наголошує філологиня Світлана Чернишова.
Як провідміняти слово "хабар": дивіться відео
Тож, хоча слово й запозичене, воно давно стало органічною частиною української мови та офіційним терміном.
Від слова "хабар" утворилася ціла родина українських слів:
• хабарник;
• хабарництво;
• хабародавець;
• хабарниця.
Усі вони є нормативними.
Натомість "взятка" – це слово, запозичене з російської мови і походить від російського дієслова "взять" – "узяти". Воно буквально означає те, що "беруть".
Хоч і в українській мові є слова "взяти" чи "узяти", однак "взятка" – росіянізм.
Українська мова багата на образні назви неправомірної винагороди, їх у словниках можна знайти понад 40. Деякі з них ви зустрінете і в офіційних документах, а деякі – у літературі чи розмовному мовленні:
- мзда, підкуп, підплата – книжні й офіційні варіанти;
- відчипне, відкат, базаринка, магари́ч – народні, розмовні;
- драчина, здир, братка, хапанка – з фольклору та діалектів.
Однак українська літературна норма віддає перевагу слову "хабар".
Не варто плутати хабар із подарунком чи винагородою. Подарунок дарують без вимоги порушити закон, тоді як хабар завжди пов'язаний із неправомірною вигодою.
Знайте значення слова і не порушуйте закон!