Ядерна перепалка між США та КНДР: хто злякається першим?

Сусіди на кшталт Японії та Південної Кореї жваво будують бомбосховища, а китайці стягують до північнокорейських кордонів війська й роздають солдатам засоби хімічного та радіаційного захисту.

Втім, слід зазначити, що подібна ситуація, коли дві сторони конфлікту репетують та погрожують, грізно вирячивши один на одного очі, в історії не нова. І не слід вважати, що Дональд Трамп або Кім Чен Ин звар'ювали та готові наламати дров. Може так статися, що за всіма цими погрозами ховається холодний розрахунок.

Читайте також: Агресивна риторика США та КНДР лякає: експерти оцінили можливість початку ядерної війни

Трамп – передбачено непередбачуваний

Непередбачуваність є однією з "фірмових фішечок" Дональда Трампа: він полюбляє, коли його вважають саме таким; він плекає свою непередбачуваність так само, як свій мікроблог у Твіттері чи свою чудернацьку зачіску. Його зовнішньополітичним взірцем є Річард Ніксон, якого Трамп в одному з інтерв'ю у травні 2016 року назвав "захопливою постаттю" і який поводився у світі таким чином, що про нього казали: мовляв, якщо сьогодні ввечері він поїсть чогось прокислого на вечерю – вночі він проголосить війну СРСР. Саме цією ніксоновою рисою Трамп захоплюється найбільше. Ще у 1983 році він казав одному зі своїх тодішніх підлеглих:

Непередбачуваність – це найбільший капітал або найстрашніша зброя, яку може мати державний діяч великої країни. Допоки він є передбачуваним – він помічатиме, що втрачає велику частку своєї могутності.

Певно, в американській історії повоєнних часів саме Ніксон демонстрував подібну рису найяскравіше. Колишній "пожирач комуністів" раптом зустрівся з Мао Цзедуном – тим самим Мао, який колись заявив у Москві, що "навіть, якщо в ядерній війні загинуть 200 мільйонів людей – це добре, аби соціалізм переміг".

Сам Мао, до речі, пізніше пояснював, що цією фразою бажав трохи збити пиху із зарозумілих росіян. Але суть полишається тією ж: піддати супротивника раптовій "перевірці на правдивість", зненацька "наїхати" на нього, але при тому залишатися завжди готовим до мирного виходу з ситуації – цим мистецтвом вишукано володіли обидва – і Ніксон, і Мао. Можливо, ще й тому, що обидва не вельми дотримувались "нормальних" прав та законів. Важко сказати, чи сягає Дональд Трамп подібної висоти в блефуванні, але, як відомо, закони для нього теж не є чимось аж надто авторитетним.

Взагалі, ситуація з Трампом та Кім Чен Ином нині є дуже схожою на ситуацію з Ніксоном та Мао. У 2016 році Трамп заявляв в інтерв'ю газеті Washington Post: "Мохаммед Алі піднімався на ринг, базікав та базікав, щось волав про жирних ведмедів і таке інше. А потім він перемагав. Повага приходить лише з перемогою". Саме так поводиться завжди й сам Трамп: він волає, сипле погрозами та образливими словами... а потім перемагає супротивника. Принаймні, саме так вийшло на президентських перегонах.

Cитуація з Трампом та Кім Чен Ином схожа на відносини Ніксона і Мао

Тому погрози, які щедро висловлює Трамп у напрямку Кіма – про превентивний удар, про "зміну режиму в Північній Кореї" – це цілком передбачувана, "фірмова" реакція американського президента. Його оточення за ним не встигає: спочатку пояснюють, що погрозливі вислови буцімто були узгоджені з усіма ключовими міністрами, потім – що всі ці міністри марять, бо Трамп висловився з власної ініціативи. Сам Трамп то підтверджує свої погрози, то раптом відмовляється від них, а то змінює прес-секретарів... Мовляв – нехай той Кім Чен Ин собі бодай довбешку зламає, намагаючись здогадатись, що мав і що не мав на увазі його "спаринг-партнер".

Читайте також: Трамп продовжує сипати погрозами на адресу КНДР

"Ти мене поважаєш?"

Але Кім, здається, ламати собі голову не квапиться – він просто поводиться так само, як і Трамп, але, якщо можна так висловитися, на азійський лад. Минулого четверга його командувач ракетних військ, генерал Кім Рак Гим заявив, що у КНДР обурені заявами Трампа щодо розрахунків балістичних атомних ракет "Хвасонг-14", тому можуть запустити свої ракети по Америці самотужки, не чекаючи наказу.

З такою людиною неможливий розважливий діалог, він з'їхав з глузду та розуміє лише мову абсолютної сили,
– підкреслив генерал.

Отож-бо й воно.

Важко сказати, чи є ці слова думкою самого Кім Чен Ина. Звичайно, що без його дозволу генерал Кім Рак Гим і не пискнув би, але чи справді корейський диктатор так вважає – незрозуміло. Ракетний командувач є його родичем, він дає інтерв'ю за його командою... але хіба не було вже так, що родичі, командувачі та близькі підлеглі раптом опинялися в КНДР без чинів та звань або ж – просто мертвими? Це вже стосується непередбачуваності самого Кіма.

Читайте також: КНДР розпочала виготовляти ядерні боєголовки, – ЗМІ

Якщо розглядати ситуацію з такого боку, то слід сприймати заяву генерала, як виважену пересторогу. Ймовірно, подивимося – може, ми й запустимо чотири "Хвасонги-12" політати в бік острова Гуам, а вони "після польоту завдовжки 3356,7 кілометрів та протягом 1065 секунд впадуть у воду у 30 чи 40 кілометрах від Гуаму", припустив генерал. Це слід читати десь приміром так: по-перше, ми (КНДР– "24") не збираємося напряму нападати на американців. По-друге, ми повідомляємо вам точні координати та траєкторію можливого польоту ракет. Тобто, робимо їх вразливішими. По-третє, якщо вам все ж таки не вдасться позбивати всі чотири ракети – то у вас таки серйозні проблеми з вашими захисними системами, шановні панове американці.

Подібний "військовий театр" – теж річ не така вже й незнайома. Свого часу саме такими "натяками" Китай дратував Тайвань – наприклад, у 1958 році, коли китайські війська піддавали обстрілу кілька островів біля тайванського узбережжя, але робили це лише у парні числа, аби підкреслити їх символічність... хоч водночас над Тайванем вирувала "повітряна війна" й гинули люди. Або в 1995-1996 році, коли КНР голосно оприлюднила, яким курсом та коли саме полетять її ракети, націлені на тайванські порти. Обидва рази метою цих обстрілів була не війна, а тестування готовності Америки до відсічі. І намагання змусити її змінити свою політику щодо Тайваню.

Читайте також: Новий ядерний світ КНДР, – невтішні дані експертів про реальні можливості Пхеньяну

"Що ти мені даси?"

Так само, як "фішечкою" Дональда Трампа є короткі повідомлення у Твіттері, "фішечкою" Кім Чен Ина є формулювання власних забаганок у вигляді погроз. З початку липня його люди постійно заявляють: Північна Корея не має наміру торгуватися щодо власної ядерної зброї, власних ракет... якщо тільки "США не змінять свою агресивну ворожу політику". Коли міністр закордонних справ КНДР Рі Йонг Хо минулої неділі взяв участь у міжнародній конференції в Манілі, він забув повторити цю фразу у своєму виступі... й одразу північнокорейська делегація в ООН "виправила" його – мовляв, він про це сказав, але перекладач чомусь не переклав. Тобто, наразі Кім, як він вже звик, сигналізує Трампові:

Ану, запропонуй мені щось смачненьке, аби я покомизився та й погодився!

Важко сказати, чи схоче Трамп, який поводився у дусі "тримайте мене семеро, бо вирвуся та повбиваю!", запропонувати щось таке "смачненьке" Кімові навзаєм. Проте, деякі натяки саме на такий розвиток подій є: глава Білого дому заявив минулого вівторка, що Кім Чен Ин веде гру "за межами нормальності". Тобто – ну, давай, запропонуй вже мені щось, а тоді поторгуємося...

Трамп та Кім Чен Ин наперебій просять один в одного ядерних "смаколиків"

Звичайно, Кім здається ненормальним, кровожерним маніяком, який доп'явся-таки до "ядерного дрючка". Але навіщо тоді він розсилає оті завуальовані послання? Чи є якась північнокорейська погроза, яку можна сприйняти, як "нормальну" та не відповідати на неї "вогнем та гнівом"? Зрештою, під час своєї передвиборчої кампанії Трамп навіть пропонував Кімові зустріч. Проте, слід зазначити – у завуальованих посланнях американський президент не вельми розбирається. Якщо погрожує – то погрожує, якщо торгується – то торгується. Для "напівпогроз-напівторгівлі" він, схоже, недостатньо спритний.

Читайте також: Хвилина до вибуху: в КНДР уже складають план ймовірної атаки на військові бази США