Від вибухової хвилі могла впасти перепілка: бійці описали, як виживали на "Азовсталі" без їжі

Їжа була точно не в списку того, що змушує радіти на Азовсталі. Та і їли бійці здебільшого не частіше одного разу на день. Про це вони розповіли в інтерв'ю 24 Каналу.

Дивіться також Або вийти всім, або загинути тут․ Полон, день 600․ Як захисники Маріуполя виходили з "Азовсталі"

Ситуація різнилася залежно від бункера: як минув Великдень 2022 на Азовсталі 

Великдень на Азовсталі минув так – під звуки бомб воїни ділили сухарі з варенням. Їжі на заводі, який на той час залишався єдиним неокупованим об'єктом в Маріуполі, було вкрай мало.

Захисники уточнили, що ситуація від бункера до бункера відрізнялася – десь їжі більше, десь менше. Єдине, що було спільне – її не було небагато. Відсутність шляхів поповнення запасів свідчила про те, що вони рано чи пізно вичерпаються.

Командир 1 роти 1 батальйону полку "Азов" Дмитро Данілов зазначив, що хоч про нормальний сон і їжу кожен з побратимів на той час уже давно забув, здаватися не збирався ніхто.

Це були часи, коли бійці, які тримали в тих умовах свої позиції, з їжі могли мати по 2 жменьки рису. Коли люди гнили живцем, а гній в їх ранах з'їдали черв'яки. Така собі личинкотерапія. Часи без питної води, без нормального сну, адекватних умов для гігієни. Нам було не солодко, але ми мали зброю в руках та були готові тримати бій,
– згадує Дмитро.

Він додав, що тоді все, що відбувалося в Маріуполі, перетворилося на один день жаху, що ніяк не закінчується.

Є такий термін blurday – це коли все перетворюється в один безкінечний день. Ти звикаєш до всього і не можеш виокремити щось особливо жахливе, бо жахливо все. Я пам'ятаю, як ФАБами розбило наш саморобний госпіталь з пораненими та операційну, пам'ятаю 8 травня, пам'ятаю запах розкладання тіл, який останніми днями постійно висів у повітрі. Кожен день був днем нових перешкод, нових втрат, але і нових досягнень,
– сказав боєць.

Іноді обстріли "дарували" мертвих птахів

Патрульний поліцейський Святослав Юзик, який був на передових позиціях на заводі, розповів, що часом російські обстріли "поповнювали" запаси їжі. 

От буває, після мінометного обстрілу від уламків чи вибухової хвилі впаде якась перепілка, чи щось таке. От і є додаткове харчування,
– згадує Юзик.

Кожен запас продуктів на Азовсталі був на вагу золота. Бійці перетирали крупу в борошно і робили з нього коржики, які для багатьох були єдиною їжею.