Противник і справді втрачає нафтодолари. Та причин тут кілька. Про це пише Юрій Федоренко.
Читайте також Літня кампанія росіян на фронті опинилася під загрозою
Не санкції: що впливає на зменшення доходів Кремля?
По-перше, загальна світова кон'юнктура і перенасичення ринку нафтою.
По-друге, ситуація у Венесуелі, яка також впливає на глобальні ціни.
Лише на третьому місці – санкційні пакети Заходу. Це означає неприємну, але чесну річ: дотепер санкції не мали вирішального, критичного впливу саме на нафтогазові доходи Кремля.
Чому так сталося? Причин знову ж таки кілька. Одна з ключових – неузгодженість дій країн "Великої сімки". Показовий приклад: у 2025 році ЄС і Велика Британія запровадили санкції проти майже 500 танкерів російського тіньового флоту. Але США до цієї кампанії так і не приєдналися повною мірою: 422 судна з європейського "чорного списку" не потрапили під американські обмеження.
Інша фундаментальна проблема – відсутність невідворотності покарання для порушників. Це добре видно на прикладі Індії – одного з ключових торгівельних партнерів Росії. Інформаційна картина виглядає суперечливою: з одного боку, новини про відмову великих індійських операторів від російської нафти, з іншого – повідомлення про поновлення закупівель. Причина: за порушення санкцій фактично не карають.
Так звані вторинні санкції США – зокрема ідея мит у 500% для країн, які купують російську нафту, – так і не були реалізовані.
На практиці відбувається наступне: Індія спочатку лякається риторики, обмежує імпорт, а потім, переконавшись, що "драконівські мита" залишаються лише словами, повертається до вигідної контрабанди. Нафта це товар надто прибутковий, щоб відмовлятися від нього без реального примусу.
Європа знайшла рішення
Головна лазівка, яка дозволяє Кремлю нівелювати західні санкції, – "тіньовий флот". Ключовий маршрут проходить Балтійським морем, яке з певною натяжкою можна назвати внутрішнім морем НАТО. Виникає банальне запитання: чому Європа так слабко контролює власні узбережжя? Саме біля них і курсують іржаві танкери з російською нафтою. До речі, саме з цих танкерів час від часу вилітають російські дрони до європейських берегів.
За підрахунками Київської школи економіки, перекриття балтійського маршруту позбавило б Кремль від 5% до 14% податкових надходжень від нафтової торгівлі. Цифри говорять самі за себе.
У 2023 – 2024 роках російський нафтовий експорт приносив близько 190 мільярдів доларів щороку.
У 2025-му – вже приблизно 160 мільярдів.
А в 2026 році, за оцінками аналітиків KSE, він може не дотягнути й до 110 мільярдів доларів. Але лише за однієї умови: якщо Захід не просто ухвалюватиме санкції, а реально стежитиме за їхнім виконанням.
Європа ще не вичерпала санкційний ресурс. Нині в ЄС обговорюють принципово інший підхід – тотальну заборону на перевезення російської нафти та нафтопродуктів західними танкерами. Не "стелю цін", яку навчилися обходити, а саме повну заборону.
Представляючи 20-й пакет санкцій, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн сформулювала головний принцип: тиск – це єдина мова, яку Росія ще розуміє.
Тотальна заборона на морські перевезення плюс системне "полювання" на тіньовий флот – бодай у Балтійському морі – можуть стати першим по-справжньому болючим санкційним ударом, який Кремль відчує негайно. Саме це й може стати базовою умовою того самого ідеального шторму для російської нафти.
Проблема в тому, що 20-й пакет санкцій поки що лише представлений, а не впроваджений. Остаточне затвердження планують до 24 лютого – четвертої річниці повномасштабного вторгнення. В ідеалі ЄС мав би переконати США приєднатися до тотальної заборони морських перевезень. Втім, навіть без Вашингтона в Європи достатньо важелів тиску.
Ми в будь-якому разі потопимо іржавий танкер під назвою "Російська Федерація". Щодня і щоночі з'являються нові пробоїни в цій старій посудині. Її потрібно бити з усіх боків – військово, політично, економічно. На суходолі, у повітрі й на морі. Разом з Європою ми впораємось значно швидше. Обов'язково впораємось.