У межах цього плану основні зусилля російського командування зосереджені саме в центрі та правому фланзі смуги наступу 8 загальновійськової армії, у загальній дирекції Яблунівка – Іллінівка та на суміжному фланзі смуги наступу 3 армійського корпусу, у загальній дирекції Біла Гора – південно-східні околиці Костянтинівки та Предтечине – Костянтинівка. Про це пише Костятин Машовець.
Читайте також Якщо Костянтинівка паде, то під загрозою опиняться два великі міста
Де росіяни йшли в атаки?
Станом на 8 лютого російські штурмові групи упродовж кількох останніх діб здійснювали штурмові дії на наступних тактичних напрямках.
1. Яблунівка – Іллінівка – підрозділи 1436 МСП за активної підтримки 155 зведеного МСП продовжили вперті спроби зачепитися за Іллінівку. Поки що у них це виходить не дуже добре.
Деякі дрібні штурмові групи час від часу прориваються до окремих будинків на вулиці Набережній, однак вони там довго не живуть. Ворог наполегливо намагається будь-що закріпитися в Іллінівці, діючи з боку кільцевої розв'язки на південний захід від Берестка через ліс на південь від Іллінки.
2. Олександро-Калинове – Бересток – штурмові групи підрозділів 4 ОМСБр та 10 ТП 20 МСД 8 армії намагаються прорватися до Берестка з боку західного кінця Клебан-Бицького водосховища. Поки що – не дуже успішно, адже противник змушений вести вперті бої на північному березі водосховища, замість того щоб просуватися у бік Берестка.
3. 77 ОМСП продовжує накопичувати штурмову піхоту в напрямку Яблунівка – Степанівка, готуючись до атак в цьому напрямку, аби захопити Степанівку.
4. Штурмові групи підрозділів 103 МСП 150 МСД та 10 ТП 8 армії мають наказ захопити Бересток синхронними атаками з боку західного та східного кінців Клебан-Бицького водосховища.
Однак росіяни поки що не змогли надійно закріпитися в районі Плещіївки та Іванопілля, хоча постійно намагаються провести свої малі штурмові групи з боку села Клебан-Бик і через Яблунівку до позицій на північному березі водосховища. Бої там тривають з перемінними результатами, але противник поки не зміг захопити ключові позиції ЗСУ на ділянці від Плещіївки до Берестка та від Яблунівки до Берестка.
5. Російська 72 ОМСБр прагне посилити своїх штурмовиків, які прорвалися до південно-східних околиць Костянтинівки, регулярно намагаючись перемістити з цією метою невеликі піхотні групи в напрямку Предтечине – Костянтинівка. Поки що не дуже успішно.
Наразі росіяни не змогли перетнути дорогу Т-0504, а тому вимушені вести запеклі бої в районі Одеської та Київської вулиць Костянтинівки.
6. Окрім згаданих активних дій противника у межах першого етапу штурму Костянтинівки, російське командування продовжує досить активні штурмові дії в районі Софіївки та на північний захід від Часового Яру, намагаючись одночасно створити передумови для виходу на ближні підступи до Дружківки. У цьому сенсі противник поки що зміг лише зв'язати бої за Софіївку та прорватися до водойми на південний схід від Віролюбівки. Протягом понад 2,5 тижня запеклих боїв російські війська зуміли просунутися по цих флангах не більше ніж на 1 кілометр.
Як далі розвиватиметься російський наступ?
Командування російських військ, ймовірно, планує поетапно захопити всю агломерацію Дружківка – Костянтинівка. Спочатку охопити фланги Костянтинівки, одночасно з цим прорватися на ближні підступи до Дружківки, а потім штурмом захопити саму Костянтинівку і витіснити ЗСУ з району Дружківки під загрозою оточення.
Водночас, ймовірно, планується просування російських військ у район Малотаранівка – Семенівка – Білокузьминівка – Комишуваха, на північ від Дружківки. Кінцева оперативна мета цієї операції – дістатися ближніх підступів до Краматорська з півдня та південного сходу, створивши таким чином одну з передумов для організації та проведення оперативної наступальної операції проти агломерації Слов'янськ – Краматорськ під час літньо-осінньої кампанії 2026 року.
Виконання завдань першого етапу штурму Костянтинівки передбачає наступні дії російських ТГр "Дзержинськ" і "Бахмут":
ТГр "Дзержинськ", очевидно, має завдання прорватися через Іллінівку та Бересток у південно-західну (центральну) частину міста, діючи вздовж західного берега річки Кривий Торець;
ТГр "Бахмут", діючи через південно-східну частину Костянтинівки, прагне прорватися до місцевої залізничної станції і з обох боків Шанхайського ставку, щоб повністю зайняти східну частину міста на протилежному березі Кривого Торця.
Але наразі обидві російські ТГр на цьому напрямку досить далекі від досягнення вказаних цілей. Водночас вони вже ведуть наполегливу та активну підготовку до боїв безпосередньо в самій Костянтинівці. Наприклад, ведеться регулярна та цілеспрямована підготовка особового складу штурмових бронегруп 10 ТП для швидкого прориву техніки у Костянтинівку через Бересток, підсилення груп БпЛА у складі 155 зведеного мотострілецького полку ВМФ, постійне накопичення штурмової піхоти у підрозділах 103 МСП 150 МСД та 77 ОМСП тощо.
У межах підготовки до літньої кампанії російських військ 2026 року одним із головних елементів якої, ймовірно, має бути гіпотетична оперативна наступальна операція у бік Слов'янсько-Краматорської агломерації, вороже командування на Костянтинівському напрямку з урахуванням часу, необхідного для попередньої підготовки, має вже форсувати наступальні дії. Це стосується і Лиманського напрямку.
Однак наразі ми спостерігаємо дещо інше – невеликі, але постійні спроби інфільтрації та проникнення малими та надмалими (до 2 – 3 бійців) штурмовими групами противника у бойові порядки ЗСУ.
Так, це суттєво зменшує разові втрати ворога під час штурмових дій, на відміну від спроб прорватися на тактичному рівні більшими штурмовими групами. Але водночас це різко сповільнює темп і час наступу самих російських військ. Ба більше, втрати ворога у такому випадку не зменшуються кардинально, а просто розтягуються у часі, адже такий "конвеєр смерті", коли командування щоразу відправляє 2 – 3 "тіла" для непомітного проникнення і закріплення, у переважній більшості випадків закінчується для них фатально.
Наразі бої за Костянтинівку фактично відбуваються в передмістях, за винятком її південно-східної околиці. При цьому, темп наступу противника мінімальний. Це означає, що швидке захоплення міста російськими військами наразі майже неможливе.
Ба більше, вороже командування в цьому випадку ризикує не лише порушити всі плани та графіки своєї літньої кампанії, а й навіть не почати реалізовувати її основні пункти. Просто тому, що воно загрузне у часі і темпі проведення підготовчих заходів до неї.
Якщо до кінця весни ворог так і не захопить Костянтинівку і Дружківку (а також Лиман), то російському військовому командуванню доведеться на ходу вигадувати щось зовсім інше для своєї літньої кампанії замість захоплення таких гостро бажаних Краматорська та Слов'янська.