У світі, де паперові гарантії більше не працюють, повагу викликає лише власний потужний ВПК і готовність завдавати ударів у відповідь. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Помпезність без конкретики для України

Зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна була влаштована максимально урочисто – з червоними доріжками для китайського лідера і його дружини Пен Ліюань, символічним червоним декором та вишуканою державною вечерею. Проте за всіма цими протокольними жестами ховається повна відсутність конкретики для України.

МЗС Китаю сухо повідомило про "обмін думками щодо української кризи", але жодних реальних домовленостей чи сигналів про тиск на Путіна у підсумкових повідомленнях немає. Володимир Зеленський закликав Трампа залучити Сі до впливу на Кремль, але війна в Україні так і не стала пріоритетною темою для великих гравців.

Подвійні стандарти та бізнес на диктаторах

Поки тривають розмови про світову дипломатію, Трамп веде торговельну війну з Канадою та водночас не відмовляється від торгівлі білоруським калієм. Торгувати з диктатором Лукашенком – це фактично стріляти собі в ногу, адже той обов'язково використає це як метод політичного шантажу для послаблення санкцій.

Це прояв класичної західної політики, де економічна вигода регулярно переважає заявлені цінності. Вони готові заплющувати очі на внутрішні злочини авторитарних режимів і миритися з ким завгодно – поки диктатори не починають розповсюджувати свої правила за межі власних "бандустанів".

Слабкість Європи провокує нові диверсії

Російська гібридна війна вже повноцінно триває на території Європи. У Польщі вибухають термінали Starlink, які забезпечують інтернет для України, а кремлівські пропагандисти з "РИА Новости" відкрито погрожують Литві: "Россию ждёт ещё одна СВО, но она будет очень короткой". Проте реакція європейських країн залишається розгубленою.

Коли у повітряний простір Польщі залітає російський літак, у відповідь лунають лише заяви про те, що "достатньо буде вибачень". У цей же час Франція фактично просуває скасування санкцій проти російських олігархів Усманова та Фрідмана. Така демонстративна слабкість і безвідповідальність Європи безпосередньо провокує росіян на нові диверсії.

Дивні ініціативи Макрона та реальні загрози

За даними Reuters, Європа не зможе захиститися від прямого нападу Росії щонайменше до 2030 року через критичні прогалини в ППО, ПРО та сухопутних силах. Але замість реального посилення безпеки ми чуємо від Еммануеля Макрона пропозиції про так званий "подвійний мораторій".

Президент Франції переживає через можливий дефіцит пального у світі та закликає Україну припинити удари по російських НПЗ у обмін на припинення бойових дій у Чорному морі. Це абсолютно несиметрична ідея: від припинення атак на нафтопереробну інфраструктуру Москва виграє незрівнянно більше, ніж Київ від будь-якого ефемерного перемир'я.

У цьому світі все вирішує лише сила

Поки Росія продовжує чинити геноцид і б'є дронами по житлових багатоповерхівках у Києві чи медичних клініках у Запоріжжі, ми не сидимо склавши руки. Україна нищить законні військові та промислові об'єкти агресора – заіскрився завод "Іскра" в Ульяновську, палають "Лукойл-Пермнефтеоргсинтез", "Синтезкаучук" у Воронежі та Новошахтинський НПЗ.

Будапештський меморандум давно залишився в минулому, а гарантії безпеки перетворилися на папірці. Усі балачки про європейські цінності, права людини та міжнародні правила розбиваються про жорстоку реальність. Світ зважає лише на силу: коли ти маєш власний потужний ВПК, створюєш свої ракети й самостійно визначаєш, куди бити по ворогу – тільки тоді з тобою починають розмовляти по-справжньому.