Підрозділ "Фенікс" є одним із тих, хто активно впроваджує цю технологію в бойову роботу, перетворюючи її з експерименту на щоденну реальність. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

Які НРК використовує "Фенікс"

Одразу зазначу: з міркувань безпеки ми не будемо тут розкривати конкретних моделей. Але змалюємо загальну картину й розкажемо про те, як саме ці механізми можуть застосовуватися у бойовій роботі підрозділу.

У своєму парку "Фенікс" має окрему лінійку НРК, які постійно модернізуються нашими інженерами. Це й НРК на легких гусеничних шасі, й важчі колісні платформи. Ці засоби можуть нести на собі від кількох десятків до кількох сотень кілограмів вантажу. Усі вони мають дистанційне керування, можуть оснащуватися тепловізійними камерами для роботи вночі, а деякі – навіть легким бронюванням для захисту від уламків.

Важливо розуміти: це не просто "радіокерована машинка", яку купили в магазині. Кожен НРК проходить цикл підготовки: інженери перевіряють ходову частину, засоби зв'язку, встановлюють додаткове обладнання під конкретне завдання.

Зокрема, для логістичних операцій платформа може отримати збільшений вантажний відсік, а для евакуації поранених – спеціальні фіксатори для нош й навіть броньовані капсули.

Наші оператори НРК – це окрема спеціалізація. Після обов'язкової базової загальної військової підготовки військовослужбовці, які висловили бажання пілотувати НРК, потрапляють до досвідчених операторів й навчаються під їх пильним оком. Короткі, але чіткі роз'яснення, ознайомлення з бортом, проби в умовах, наближених до польових, після чого пілот може спробувати свої сили вже безпосередньо у логістичній операції. Спочатку – другим номером, а з часом – і як основний оператор.

Ми маємо вже не один успішний кейс, коли вчорашній новачок у справі стає досвідченим наставником для своїх побратимів сьогодні.

НРК чи людина: хто і коли ефективніший?

Це ключове питання, яке часто ставлять цивільні: навіщо робот, якщо існує особовий склад? Відповідь проста: є задачі, де людина ризикує життям без особливої потреби. І саме тут НРК є незамінним, рятуючи життя та здоров'я військовослужбовців та дозволяючи мінімізувати збитки.

Що НРК робить краще?

  1. Логістика на важких ділянках. Доставка боєприпасів, води, провізії, генераторів, бензину тощо на передові позиції, які перебувають під щільним артилерійським вогнем та впливом ворожих FPV-дронів. Пілот НРК керує платформою віддалено, тож навіть якщо ворог уразить робота, – це залізо, а життя самого оператора не перебуває під загрозою. До того ж НРК за один раз може перевезти на собі до пів тонни вантажів, тоді як людина такий обсяг фізично не здатна перенести.
  2. Евакуація поранених. Вивезти людину з-під обстрілу – одне з найнебезпечніших завдань. НРК дозволяють зробити це без ризику для медиків та особового складу. Платформа під'їжджає до конкретної локації, побратими переміщують пораненого на борт й далі відбувається дистанційне вивезення його за межі небезпеки. Завдяки своїй компактності НРК набагато легше сховатися від ворожої аеророзвідки, аніж броньованому автомобілю.
  3. Робота вночі. Завдяки тепловізійним пристроям НРК "бачить" у темряві й може рухатися без світла, лишаючись непомітним для ворога.
  4. Монотонна рутинна робота. Коли потрібно зробити п'ять "ходок" за ніч тим самим маршрутом, НРК не втомлюється, не втрачає концентрації, не потребує перерви. У разі втоми самого оператора його одразу ж може замінити другий номер в екіпажі.

Що лишається за оператором?

  1. Ухвалення рішень у нестандартних ситуаціях. Якщо маршрут перекритий, з'явилася загроза, яку не помітила розвідка – саме оператор має миттєво оцінити ситуацію та ухвалити рішення. Доволі часто трапляються випадки, коли на маршруті руху комплексу з'являються ворожі FPV-дрони. В таких ситуаціях пілот НРК докладає максимальних зусиль для того, аби сховати борт й вивести його з-під імовірного удару ворога.
  2. Взаємодія з повітряною розвідкою та іншими екіпажами. Робота НРК – це передусім командна робота. Йдеться про співпрацю не лише всередині екіпажу, але й про взаємодію з іншими пілотами всередині підрозділу й, навіть, із "суміжниками". Зокрема, розвідка продивляється маршрут майбутнього руху НРК, виявляє FPV-засідки, міни та інші "сюрпризи". Екіпажі ударних дронів розміновують територію, зачищають її від небезпечних елементів. А також оператор НРК отримує всю необхідну інформацію й координує рух своєї платформи. Без цього симбіозу робот "сліпий".
  3. Технічне обслуговування й ремонт. НРК – це складний механізм, який потребує постійного догляду, особливо в умовах бруду, пилу, постійних навантажень та небезпеки з боку ворога. Кожен виїзд може стати для платформи останнім, але якщо існує можливість навіть підбиту техніку вивести з небезпечної зони, інженери вправно можуть її полагодити й поставити на колеса.
  4. Захист від ворожих дронів. Тут НРК поки що безпорадний без додаткових засобів. Існують можливості інтегрувати засоби РЕБ та вогневого впливу на платформи, але необхідно знайти таке рішення, щоб це не впливало на обсяги вантажу, який може транспортувати комплекс, та на його прохідність. Поки що захист забезпечується зовнішніми засобами.

Історії застосування НРК на фронті

Найкраще про бойове застосування НРК розповідають конкретні приклади. Як ми вже говорили, одна з важливих функцій НРК – це евакуація поранених з небезпечних ділянок. Одного разу здійснюючи логістичну операцію на Костянтинівському напрямку оператор НРК Кирило "Брекет" отримав запит від суміжного підрозділу про допомогу. "Суміжники" повідомили Кирила про те, що під час ротації особового складу на їх позицію відбулася атака ворожого FPV-дрона, внаслідок чого один з бійців зазнав поранення ніг й не міг пересуватися самостійно.

До точки, звідки його могли б забрати автотранспортом, був не один кілометр й фізично доставити його туди було просто неможливо. Тому й вирішили просити допомоги у нашого пілота.

"Брекет" скоригував свій маршрут – комплекс саме доставив на позицію боєприпаси й мав вертатися до пункту дислокації. НРК під його керуванням заїхало на позицію "суміжників", бійці поклали свого пораненого побратима на платформу, захистили його бронежилетами, максимально замаскували й дали команду, що можна починати рух. За кілька годин поранений вже був у медичному пункті, де йому надали необхідну допомогу.

І це не поодинокий випадок. Оператори НРК прикордонного підрозділу "Фенікс" вже неодноразово вивозили поранених бійців суміжних підрозділів. Траплялися випадки з потребою евакуювати й своїх побратимів. Зокрема, на початку 2026 року на тому ж напрямку під час виходу з позицій один з наших військовослужбовців був атакований ворожим дроном. Він отримав незначні поранення, але самостійно пересуватися на той момент не міг.

Одразу надійшла команда про необхідність вивезти бійця з небезпечної ділянки. Туди направили спеціально оснащений комплекс з броньованим захистом, передбачений саме для евакуаційних операцій. Нашого пораненого пілота його ж побратими на місці поклали у спеціальний броньований бокс, закрили й дали дозвіл на виїзд. Сьогодні наш побратим продовжує нести свою службу.

На жаль, на війні бувають і непоправні втрати. На відміну від нашого ворога, українська армія не кидає своїх полеглих героїв на полі бою. Але виносити тіло загиблого побратима під ворожим вогнем – це додатковий ризик для свого життя.

У таких випадках НРК є вкрай важливими та помічними засобами. І коли з'являється така необхідність, оператори НРК здійснюють подібні гуманітарні місії на запит суміжних підрозділів.

Якщо ж говорити про основні функції НРК у підрозділі "Фенікс", то це саме логістичні операції – це наші "сталеві мурахи", якщо можна так висловитися. За їх допомоги на позиції доправляють засоби ураження, боєприпаси, генератори, пальне, провізію, воду й необхідне для функціонування кожної конкретної позиції обладнання. У разі потреби, саме завдяки таким комплексам відбувається передислокація позицій.

Важливим аспектом у цьому плані є безпека, адже якщо НРК було виявлено та уражено, страждає лишень залізо, а люди лишаються живими та неушкодженими. Це важливо у ситуації, коли ворог повністю контролює повітря своїми дронами.

Звісно ж, наразі відбуваються експерименти та ведуться певні напрацювання в інших імовірних галузях застосування НРК. Зокрема, щодо дистанційного мінування логістичних шляхів противника, ударних операцій із застосуванням НРК-камікадзе тощо. Втім цю сторону наразі ми досліджуємо й широкого говорити про неї поки що зарано.

Як НРК може розвиватися далі

Наразі можна окреслити кілька напрямків, у яких НРК можуть розвиватися у найближчі роки. І тут ми поговоримо саме про імовірні сценарії розвитку галузі, які були б вкрай корисними на передовій.

По-перше, автономність платформи. Сьогодні наші роботизовані комплекси керуються оператором дистанційно. Це вже крок уперед, адже починалося все з керування НРК оператором, який перебуває у безпосередній близькості до комплексу, що спричиняло додаткові ризики. Втім майбутнє – за механізмами, які здатні рухатися за заданим заздалегідь маршрутом самостійно, оминаючи можливі перешкоди й розпізнаючи імовірні загрози.

Звісно ж це вимагатиме інтеграції штучного інтелекту та комп'ютерного зору, певного періоду "навчання" таких засобів, але це можливість зробити логістику на передньому краю ще більш безпечною. І такі зміни насправді досить реальні вже у найближчому майбутньому.

Також ми постаємо перед важливим викликом: захист НРК за допомогою засобів РЕБ та дронів. Зокрема, ми неодноразово вже говорили про те, що головною загрозою для комплексів сьогодні є ворожі FPV-дрони. Платформа, яка рухається повільно, є легкою мішенню для таких засобів. Тому необхідно попрацювати над інтеграцією окопних засобів РЕБ безпосередньо на борт НРК, щоб створити певний захисний "купол" безпосередньо над механізмом. Це не вирішує усіх проблем, але може значно збільшити період "життя" та функціонування кожного конкретного НРК.

Окрім того, важлива складова в подальшій еволюції НРК – це розширення їхнього функціоналу. Якщо сьогодні НРК – це переважно логістика та евакуація, то в близькому майбутньому це може бути ще й мобільний вогневий засіб, ретранслятор зв'язку, мінний загороджувач або наземний розвідник.

Ще один доволі важливий пункт – це інтеграція роботи наземних роботизованих комплексів у єдину екосистему з іншими засобами. Так само як наші повітряні дрони працюють в єдиному для всіх підрозділів розвідувально-ударному контурі, наземні платформи мають стати частиною цієї системи.

Повітряна розвідка виявляє загрозу, НРК доставляє боєприпаси або евакуює пораненого, ударний дрон прикриває його з повітря. Усе це – під керуванням єдиного командного пункту й у тісній взаємодії з суміжними підрозділами, які можуть бути залучені на будь-якому етапі такої координації.

Сьогодні, спостерігаючи за тим, як наші "сталеві мурахи" долають прифронтові шляхи, везучи воду й боєприпаси хлопцям на "нуль", приходимо до усвідомлення найголовнішого: ми присутні при народженні нового роду військ. Ще на початку повномасштабного вторгнення ніхто не сприймав "Мавіки" та FPV-дрони як серйозну зброю, а сьогодні це окремий рід сил. Так само й НРК мають усі ввідні для того, щоб найближчим часом стати важливою частиною будь-якого бойового підрозділу й розростися до нової одиниці в складі Сил оборони.