Протягом минулого тижня підрозділи ЗСУ в смугах цього УВ активно атакуючи, змогли добитися тактичних вклинень у систему оборони противника на окремих напрямках. Про це пише Костянтин Машовець.
Читайте також ЗСУ розносять ключові заводи Росії
Що відбувається на Новоолександрівському напрямку?
ЗСУ змогли відтіснити противника у напрямку Олександроград – Воскресенка та Соснівка – Січневе. Очевидно, що українські штурмові групи вже увійшли до Січневого і розпочали бої на околицях Воскресенки. Внаслідок цього декілька російських піхотних груп в районі Новоселівки, які раніше прорвалися до річки Вовча, опинилися у складній ситуації, особливо враховуючи те, що ЗСУ активно тиснуть уздовж річки Ворона по напрямку Хороше – Вороне.
Очевидно, що в майбутньому підрозділи 39 окремої мотострілецької бригади 68 армійського корпусу, що діють на лівому фланзі 29 загальновійськової армії, будуть змушені відступити до рубежу Воскресенка – Маліївка і спробувати його утримати. 29 ЗВА, найімовірніше, буде змушена відступити з річки Вовча своїм лівим флангом.
Протягом тижня наступальні дії ЗСУ також тривали по напрямку Соснівка – Тернове, на правому фланзі російської 36 ЗВА, суміжному із смугою 29 ЗВА. Внаслідок цього ЗСУ, ймовірно, змогли закріпитися в Терновому. Однак при цьому противник зумів утримати район Березове і кілька разів намагався контратакувати штурмові групи ЗСУ в Терновому з флангу, але безуспішно для себе.
Сили оборони України також просувалися у напрямку Калинівське – Новомиколаївка, очевидно, увійшовши в останню. Водночас, щоб запобігти подальшому просуванню ЗСУ, противник намагався атакувати їх з флангу з боку Березового та Запорізького. Ці російські контратаки не були успішними, оскільки українські штурмові групи змогли утримати Новомиколаївку і навіть просунутися в її південно-східну частину.
У напрямку Вербове – Новогригорівка ЗСУ також просувалися, закріпившись у північно-західній частині Новогригорівки. А на схід від неї українські підрозділи підійшли до Новоіванівки на відстань 1,5 – 1,6 кілометра.
Діючи вздовж західного берега річки Янчур, ЗСУ також досягли тактичного вклинення по напрямку Злагода – Рибне, звільнивши останнє. Проте на протилежному березі противник досі утримує Красногірське, час від часу намагаючись контратакувати Рибне, щоб запобігти подальшому просуванню ЗСУ дорогою з Рибного до Успенівки.
Таким чином, загальна оперативна ситуація на Новоолександрівському напрямку характеризується кількома факторами.
1. Очевидно, що російська 36 армія досі не спроможна самостійно ліквідувати тактичні вклинення ЗСУ у своїй смузі на ділянці від Рибного до Новомиколаївки. У цьому контексті ЗСУ мають реальні шанси дістатися дороги Гуляйполе – Велика Новосілька на ділянці Темирівка – Успенівка. Наразі штурмові групи ЗСУ вже перебувають за 2 кілометри від цієї рокадної дороги.
Вони практично вже мають можливість заблокувати маневр противника, здійснюючи активний вогневий вплив по переправі через річку Янчур у районі Нововасильєвського.
2. Активні наступальні дії ЗСУ на флангах 36 ЗВА, ймовірно, свого часу не були сприйняті серйозно російським командуванням. Адже посилення у смугах 36 та 29 ЗВА почали надходити лише через два тижні після початку інтенсивних українських контратак.
3. Для парирування наступальних дій ЗСУ у смугах своїх 29 та 36 ЗВА командування російського УВ "Схід" може використовувати підрозділи щонайменше ще двох бригад 35 ЗВА, частина з яких певний час перебувала у складі оперативного резерву – 69 окремої бригада прикриття та 38 ОМСБр.
Крім того, була інформація про переміщення у смугу російської 36 ЗВА низки підрозділів 40 ОБРМП та 120 ДМП.
4. Однак, як на мене, головною ознакою ситуації на Новоолександрівському напрямку слід вважати той факт, що активні наступальні дії ЗСУ в центрі та на правому фланзі операційної зони УВ "Схід" поки що не призвели до зниження інтенсивності наступальних дій противника в смузі його 5 ЗВА. Тобто командування УВ "Схід" продовжує спроби просуватися на захід і північний захід від Гуляйполя, попри очевидну небезпеку виходу ЗСУ на фланг тієї ж 5 ЗВА.
Чому? Розберемося з цим у наступному пункті.
Цікаво До Києва масово їдуть іноземці – світ полює на українські дрони
Труднощі російський військ на Гуляйпільскому напрямку
5 ЗВА, яка діє на цьому напрямку, продовжує наступальні дії на північний захід, захід і південний захід від Гуляйполя з метою обходу Оріхівського району оборони ЗСУ зі сходу та північного сходу.
Ба більше, навіть успішні контратаки ЗСУ на правому фланзі самої 5 ЗВА та на суміжному з ним лівому фланзі 36 ЗВА не призвели до повної зупинки наступальних дій цього угрупування, хоча вони значно сповільнилися. Зокрема:
діючи вздовж залізниці на північ від Залізничного, штурмові групи противника змогли дістатися західних околиць Староукраїнки і розпочати бої за неї, а також прорватися до східних околиць Гіркого;
на південь від дороги Гуляйполе – Оріхів росіяни змогли просунутися у напрямку Залізничне – Гуляйпілське до 4,5 кілометра;
також зафіксовані невеликі тактичні вклинення російських штурмових груп на північ від Загірного (до 1 – 1,2 кілометра) і на схід від Мирного (до 700 – 800 метрів);
ворог також продовжує атакувати у напрямку Зелене – Святопетрівка, зумівши увійти до останньої;
після витіснення ЗСУ з Оленокостянтинівки та Прилук, спроби противника тактично розвинути свій успіх у напрямку Воздвижівської, Цвіткового та Добропілля були безуспішними. Найімовірніше, це пов'язано з тим, що українські штурмові групи контратакували противника на протилежному березі річки Гайчур, на схід від Варварівки, вклинившись у бойові порядки підрозділів 127 МСД Росії. Командування російської 5 ЗВА досі не змогло повністю відновити ситуацію на своєму правому фланзі.
З оперативно-тактичного погляду командування російської 5 ЗВА має два чіткі завдання.
1. Дістатися до рубежу Верхня Терса – Гуляйпільське. Саме для цього росіяни наполегливо прориваються у напрямку Верхньої Терси з боку Залізничного і Зеленого, а також вперто атакують дорогою Гуляйполе – Оріхів.
2. Відновити положення сторін вздовж річки Гайчур.
Загалом, ситуація на Гуляйпільському напрямку має дискусійний характер. З одного боку, російська 5 ЗВА має очевидні тактичні успіхи – її війська майже повністю захопили Гуляйполе, мають тактичний успіх в районі Залізничного, наступають у напрямку Зелене – Оленокостянтинівка – Прилуки, а також у напрямку Верхньої Терси.
Внаслідок цього українські підрозділи, що обороняються в районі Мирного та на північ від Загірного і фактично прикривають підходи до Оріхівського району оборони зі сходу, опинилися у складній ситуації. Противник обійшов їх з півночі і цілком реально загрожує відрізати їх від основних сил у випадку свого подальшого просування через Гуляйпільське.
З іншого боку, успішні контратаки ЗСУ на правому фланзі 5 ЗВА та на суміжному з ним лівому фланзі 36 ЗВА призвели до того, що СОУ зайняли охоплююче положення щодо основних сил російської 5 ЗВА, які намагаються просуватися на захід і північний захід від Гуляйполя.
У цьому сенсі той факт, що українські підрозділи прорвалися на схід від Варварівки і зупинили просування російських штурмових груп на північних околицях Прилук, багато про що говорить.
Очевидно, що командування УВ "Схід" повністю усвідомлює, що більше не може наступати до упору у всій смузі 5 ЗВА, і одночасно з цим – успішно відбивати контратаки ЗСУ на правому фланзі. Ситуація для противника може ще більше загостритися, якщо ЗСУ вийдуть на рубіж Солодке – Рівнопілля, а тим більше – прорвуться до Привільного та Успенівки. У такому разі усій російській 5 ЗВА доведеться розвертатися із заходу на північ і пробувати відновити "міцний зв'язок" із сусідньою 36 ЗВА.
Побоюючись саме такого розвитку ситуації, за останні кілька днів російське командування організувало кілька наполегливих контратак на північний захід від Рівнопілля, щоб відтіснити ЗСУ. Внаслідок цього ворогу вдалося відтіснити українські позиції рівно на одне поле – на 1 – 1,2 кілометра. Однак це не змінило ситуацію – ЗСУ вже вийшли у район Рибного та на схід від Добропілля.
Крім того, російська 5 ЗВА зіштовхується з певними труднощами – ЗСУ вперто утримують район Цвіткове – Криничне – Староукраїнка – Гірське. Просування окупантів до Верхньої Терси супроводжується значними труднощами. Фактично воно вимірюється сотнями метрів на тиждень, а якщо пощастить – 1 кілометром.