Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства й офіцер Повітряних сил у резерві, дивиться на 2026 рік без ілюзій. На його думку, цей рік стане етапом, коли російські ударні дрони та ракети остаточно перетворяться з "одиничних загроз" на елементи великої мережевої війни, а Європа й далі запізнюватиметься зі спільною відповіддю.

"Росія вже живе у війні як у нормі. Питання до нас: чи ми встигнемо перейти у той самий режим, поки вона не скористається запасом зброї – уже не тільки проти України", – запитує Храпчинський.

У розмові з 24 Каналом експерт розповів про те, як російське озброєння модернізується та націлюється не лише на Україну, а й на Європу.

Читайте також Чому дрони тепер важче збивати й чи треба глушити мобільний зв'язок під час атак: пояснює Храпчинський

Храпчинський нагадує, що "Шахед" починався як відносно простий баражувальний боєприпас: летів за заданими координатами, орієнтувався на супутникову навігацію, захищався від РЕБ за допомогою спеціальних CRPA-антен.

Анатолій Храпчинський

директор з розвитку оборонного підприємства й офіцер Повітряних сил у резерві

Поступово росіяни наростили складність. У антенних блоках з’явилися додаткові елементи, які "відчувають" роботу засобів радіоелектронної боротьби. Потім – мобільні SIM-карти й дата-лінки. Так ворог зрозумів, що йому потрібен не просто "летючий снаряд", а платформа зі зв’язком, яку можна перенаводити й коригувати в польоті.

Експерт порівнює цей підхід із крилатою ракетою Tomahawk, яка здатна тримати на борту перелік цілей і змінювати кінцеву точку удару вже в польоті завдяки каналу зв’язку: "Планувалось на одну точку – передумали, полетіло на іншу".

У випадку "Шахедів" мобільний зв’язок і mesh-мережа дали одразу кілька можливостей:

  • передача відео й координат;
  • збір розподіленої інформації з усієї групи;
  • сигналізація про втрату зв’язку з окремим бортом – фактично маркер, де спрацювала ППО.

Так "Шахед" із "дешевого баражувального боєприпасу" перетворюється на розумний сенсор, який працює по дорозі до цілі.

Окрема тема – використання SIM-карт для геопозиціювання навіть у зоні дії РЕБ: мобільна мережа "витягує" координати там, де GPS уже "глушиться". Експерт згадує державний проєкт "Покрова", який мав створювати завади не лише в GPS, а й в інших каналах зв’язку по всій території країни – у тому числі як захист від диверсійних груп.


Анатолій Храпчинський / Фото надане 24 Каналу співрозмовником

Анатолій Храпчинський

директор з розвитку оборонного підприємства й офіцер Повітряних сил у резерві

Якби ми вчасно й правильно розгорнули “Покрову”, зараз мали б захист і від mesh-зв’язку. Ми просто не дали б ворогу розвиватися в цьому напрямку.

Натомість Україна вимушена реагувати постфактум: побачили антену, модель, діапазон – тоді починається побудова протидії в конкретних частотах. Ворог водночас може просто піти в інший діапазон і далі розширювати можливості.

Звідси прогноз Храпчинського на 2026 рік: курс Росії – не відмовитися від "Шахедів", а зробити їх керованими, мережевими й багатофункціональними.

Коли зв’язок із кожним бортом уже є, логічний наступний крок – додаткові засоби ураження. Співрозмовник нагадує експеримент із підвішеною ракетою класу "повітря – повітря" на "Шахед": ідея, на його думку, ще "сира", але важлива як вказівка напрямку.

До теми Загроза не лише для України: чим небезпечні "Шахеди" з ракетою та куди цілитимуть

Сенс у тому, що окремі дрони можуть перетворитися на "охорону" основної групи:

  • нести додаткову ракету;
  • прикривати інші "Шахеди" від дронів-перехоплювачів та гелікоптерів;
  • працювати по мобільних вогневих групах, які самі полюють на дрони.

Анатолій Храпчинський описує еволюцію до справжнього рою так:

Рої дронів будуть тоді, коли вони самі вирішуватимуть, як переформатувати дії. Не просто: тут збили – туди більше не летимо. А коли система розуміє, чим збили, та, скажімо, запускає окремий "Шахед", який шукає мобільну групу та б’є по ній.

За його словами, вже зараз окремі "Шахеди" отримують камери та бортові комп’ютери, які дозволяють за образом цілі – літак, гелікоптер чи дрон-перехоплювач – маневрувати так, щоб обійти загрозу. Є випадки, коли ці БпЛА створюють проблеми вже й гелікоптерам.


Уламки ворожих "Шахедів" / Фото Льва Шевченка, 24 Канал

Окрема, більш футуристична, але не абстрактна загроза – поєднання платформ. Сьогодні запуск FPV-дронів по Києву безпосередньо з лінії фронту він вважає нереалістичним. Але робить важливе застереження.

Анатолій Храпчинський

директор з розвитку оборонного підприємства й офіцер Повітряних сил у резерві

Якщо FPV запускати з "Шахеда" як носія – це вже реалістичний сценарій. До цього може дійти, і перші ознаки такої логіки вже є.

2026 рік у його баченні – це час, коли росіяни доводитимуть до серії саме такі "комбіновані" рішення.

На цьому тлі Храпчинський доволі жорстко оцінює й українські, і європейські підходи до протидії.

  • По-перше, він говорить про зв’язок. Для ефективної протидії mesh-мережам ворога потрібна система, яка одразу працює по всіх можливих діапазонах, а не латання окремих частот заднім числом.
  • По-друге, він згадує мобільних операторів. На його думку, цілком реально алгоритмічно відсікати підозрілі SIM-карти – ті, що раптово "виїжджають" із прикордонних областей зі швидкістю понад 100 кілометрів на годину по "полях і балках".

Але в цивільному секторі це часто сприймають як "купа роботи", а не як елемент оборони.

Це окреме питання до операторів: у них є інструменти, але це складно, дорого, і ніхто не хоче братися системно.

Третій блок критики – вже в бік Європи. Він каже, що європейські уряди загрозу розуміють, українські військові регулярно пояснюють їм сценарії розвитку ситуації. Проте континент рухається "великою юрбою", без єдиної військової стратегії:

  • з’являється безліч компаній-виробників дронів-перехоплювачів;
  • натомість питання здешевлення ракет класу "повітря – повітря" лишається без відповіді;
  • немає системного підходу до створення багаторівневої ППО з дешевим нижнім ешелоном перехоплення.

Такі системи, як SAMP/T, належать до дорогих комплексів середньої дальності з високовартісними ракетами Aster, і не призначені для масового перехоплення дешевих цілей. Водночас прикладом альтернативної логіки є ізраїльська система Iron Dome з ракетою-перехоплювачем Tamir, створеною саме як відносно недороге рішення для масового застосування проти ракет і безпілотників.

Франція, на думку Храпчинського, – радше виняток. Пакет допомоги Україні, який включає комплекси SAMP/T, радари Ground Fire 300 і Ground Master 200 та літаки Rafale, виглядає як цілісна лінійка.

Анатолій Храпчинський

директор з розвитку оборонного підприємства й офіцер Повітряних сил у резерві

Франція послідовно вибудовує свою стратегію ще з кінця 80-х, коли пробувала створити єдиний європейський літак. Зараз вона хоче виштовхнути американські продукти з європейського ринку й замістити їх своїми.

При цьому загальноєвропейської політичної волі перейти на воєнні рейки він не бачить. Уряди бояться відкрито говорити зі своїм виборцем мовою війни й великих військових бюджетів:

Будь-який німець чи француз спитає: чому я плачу за нові ракети, а хтось із Києва все одно отримує ту ж саму допомогу?

На цьому тіл він контрастує Росію, яка, на його думку, "давно зіграла шахову партію" й чітко розуміє, що робить. Формула, яку він проговорює, дуже проста: "або ми об’єднаємо зусилля й витиснемо Росію, або просто отак лагідно програємо".

Окрема частина розмови – про загрози для цивільної авіації та європейського тилу загалом.

Храпчинський згадує випадки, коли безпілотники залітали на територію Польщі, й запитання, чи можна "навісити" на такі апарати щось додатково небезпечне.

До теми У Польщі заявили, що загроза від дронів у вересні була серйознішою, ніж вважалося

Відповідь проста: бойове навантаження вже є. За його словами, такі дрони несуть 7 – 9 кілограмів вибухівки, яка може здетонувати при спробі некваліфікованого розбирання. До цього додаються варіанти "Шахедів" з уламковими елементами та суббоєприпасами, що спрацьовують із затримкою.

Цивільним не варто торкатися збитих дронів. Наслідки можуть бути дуже поганими,
– каже експерт.

Є ще один рівень загрози – суто гібридний. Росія, на думку співрозмовника, вже має достатньо інструментів, щоб створювати враження постійної присутності повітряних об’єктів над Європою, навіть без масованих ударів:

  • тіньовий флот, з кораблів якого можна запускати різні типи БпЛА;
  • не обов’язково "Шахеди" – це можуть бути й інші дрони з невеликим запасом ходу;
  • апарати з лінзами Люнеберга, які імітують велику ефективну площу розсіювання на радарах та "малюють" образ великої цілі.

"Поки Росії достатньо створювати механізми тиску – сам факт повітряної загрози. До прямого застосування зброї по Європі вона може перейти пізніше, коли вважатиме це потрібним", – зазначає Храпчинський.

Говорячи про ракети, Храпчинський описує процес, який триває з 2022 року: майже всі основні типи були доопрацьовані з урахуванням досвіду застосування.


Літак Ту-95 з ракетами Х-101 / Фото Вікіпедія

Про крилаті ракети Х-101 він каже обережно, не розкриваючи технічних деталей, але зазначає:

  • змінені окремі характеристики;
  • покращена електроніка;
  • підвищена стійкість до перехоплення.

При цьому його дратує одна деталь у відкритих звітах:

ГУР дуже любить рахувати, скільки в російській ракеті західних компонентів. А скільки там білоруських – ніхто не рахує. Хоча їх стає дедалі більше – і це головна проблема: вони навчилися їх виробляти.

Балістичний "Іскандер-М", за його словами, отримав:

  • можливість відстрілу хибних цілей;
  • різкі маневри на заході на ціль із перевантаженнями до 30g;
  • режим, у якому ракета активно шукає "сліпі" зони комплексів Patriot та інших систем ППО.

Інші ракети також активно пішли в серію й демонструють здатність проривати українську протиповітряну оборону, особливо якщо запускаються з наземних платформ поблизу кордону й ідуть на малій висоті: час на детекцію й реакцію різко скорочується.

Проблеми в росіян теж є: він згадує невдалі пуски міжконтинентальних ракет, аварії з літаками, що падають на власній території, вимушені катапультування пілотів. Частина цього, на його думку, – наслідок інтенсивної експлуатації й браку регламентного обслуговування. Але системна тенденція інша:

Росія просто виготовляє набагато більше. Їхня мета – робити якомога більше дешевої зброї.

На рівні тактики це вже видно "по лінії фронту": розширені kill-зони, нові модифікації "Шахедів" з радіусом керування до 150 кілометрів, дрони типу "Молнія", FPV-апарати під крилом і збільшені дистанції застосування.

Храпчинський детально пояснює, чому, на його думку, війна не закінчиться в найближчій перспективі й чому 2026-й видається небезпечним не лише для України. Він відмотує назад до 2014 року. Росія почала активну фазу проти України й побачила, що світ відповідає "легкими санкціями". Паралельно Росія рознесла виробничий ланцюжок зброї по союзниках:

  • Білорусь наростила виробництво мікроелектроніки. Заводи на кшталт "Інтеграла" та "Моноліту" роками закуповували німецькі, американські та японські верстати – без серйозних санкційних обмежень до 2020-х.
  • Іран пішов у серійне виробництво ударних безпілотників.
  • КНДР, за його словами, "врятувала російський ВПК" артснарядами та балістичними ракетами, водночас відпрацьовуючи власні зразки.
  • Китай заповнив нішу дешевої електроніки для FPV, "Молній", "ланцетів" та засобів РЕБ.
  • Індія заявляє про бажання виробляти "Ланцет-2".
  • Країни колишнього СРСР та Туреччина допомагають обходити санкції.

У результаті Росія, за його словами, вийшла на режим, коли щомісяця може випускати умовні "120%" від потреб фронту: 100% йде на війну проти України, ще приблизно 20% – відкладається на склад.

Це вже запас не на нас, а на майбутню війну з Європою,
– каже експерт.

Паралельно країна-агресор повністю перейшла на воєнні рейки. Високі зарплати в ОПК, підвищене грошове забезпечення військових, виплати – усе це фінансується коштом нафти, що йде світом через тіньовий флот, золота й ресурсів з Африки, де свого часу працював "Вагнер".

Соціальний ефект усередині Росії, за його оцінкою, мінімальний:

Росіяни й раніше нормально не жили – газ є, а туалет на вулиці. Вони не відчули, що раптом стали менше отримувати. Просто гроші пішли не до олігархів, а на оборонку і на війну.

Поки цей механізм працює, а союзники – Іран, Китай, Індія, Білорусь, частина пострадянських країн і Туреччина – допомагають з ресурсами й санкційними обходами, Москва може дозволити собі затяжну кампанію.

Якщо скласти ці лінії в одну картину, 2026-й у баченні Храпчинського має такий вигляд:

  • "Шахед" як платформа: ще більш керований, із розвиненим mesh-зв'язком, можливістю передавати дані по всій території України та далі, з опцією додаткових засобів ураження й захисту від перехоплювачів.
  • Комбіновані атаки: зв’язка "носій + FPV" чи "носій + ракета" перестає бути екзотикою й поступово переходить у практику.
  • Модернізовані ракети: Х-101, "Іскандер-М" та інші системи стають складнішими для перехоплення, а їхня кількість зростає внаслідок нових виробничих ліній і союзних потужностей.
  • Розширені kill-зони на фронті: більші дистанції застосування дронів і ракет, більший тиск по глибині української території.
  • Гібридний тиск на Європу: поєднання тіньового флоту, безпілотників, фальшивих повітряних цілей і політичної гри на небажанні європейських суспільств "жити у воєнній логіці".

На цьому тлі від Європи й України, на його думку, вимагається не ще один локальний проєкт, а перехід до справжньої стратегії – від єдиної концепції ППО й протидії дронам до чітких рішень щодо промисловості, зв’язку та мобільних операторів.