Операція "Африка": як російська отрута розтікається по Глобальному Півдню

Ці новини – не випадковість: Росія системно й агресивно просуває свої інтереси щонайменше у трьох десятках африканських країн. Про це пише Юрій Федоренко.

Читайте також Чергове потепління стосунків між США і Росією․ Що це означає?

Рашизм розповзається планетою як епідемія

Африканський континент поступово вкривається мережею впливу, де переплітаються пропаганда, гроші, релігія й зброя. У столицях відкриваються російські "культурні центри". На пагорбах, мов після тропічної зливи, з'являються нові храми РПЦ. У віддалених регіонах розгортаються табори ПВК "Вагнер", яка сьогодні діє під новою вивіскою – так званої "Компанії" – і фактично інтегрована у силовий контур російської держави.

РПЦ створила в Африці власний екзархат і розгорнула сотні парафій. Паралельно російське МЗС вибудовує системну роботу з урядами та медіахолдингами. Кремль інвестує у створення власних інформаційних майданчиків. У лютому 2025 року в Аддис-Абебі запрацював редакційний центр російського державного агентства Sputnik, що веде мовлення амхарською мовою. 

Мета тут очевидна: не бізнес і не культурний обмін. Мета – формування лояльного інформаційного середовища, де російська агресія подається як "антиколоніальна боротьба", а війна проти України – як частина глобального протистояння із Заходом.

Неоколоніальна логіка цієї політики вкрай цинічна. 

• По-перше, ресурси – корисні копалини, стратегічні порти, контракти на видобуток, а також "жива сила", яку легко конвертувати в гарматне м'ясо. 

• По-друге, пошук споріднених режимів – авторитарних лідерів, які охоче приймають підтримку без умов щодо прав людини чи демократії. Так формується проросійський пояс на Глобальному Півдні. 

• По-третє, це голоси на міжнародних майданчиках. Кожне утримання, кожен "нейтралітет" у голосуванні – це маленька дипломатична перемога Кремля.

Показовий приклад – Малаві. У 2022 році ця держава підтримала резолюцію Генасамблеї ООН із засудженням російського вторгнення в Україну. У 2025-му – утрималася. Що змінилося? За рік до цього російський православний екзарх відвідав країну й за кілька днів охрестив тисячі людей. 

Також Росія відправила партію сільськогосподарських добрив – суттєва підтримка для економіки, що балансує на межі виживання. У бідних країн небагато простору для моральних жестів, коли на кону продовольча безпека.

Так звана "Компанія" витісняє західні військові місії, укладає угоди з урядами про "безпеку", фактично втручається у внутрішню політику держав. Але Африка – не моноліт. Арешт пропагандистки в ПАР і реакція кенійських спецслужб, які передали дані про вербування, свідчать: континент не є однорідною зоною російського впливу. Є спротив, є політики й силові структури, які розуміють ціну "дружби" з Кремлем.

Та правда й у тому, що значна частина африканських держав залишається вразливою через бідність і боргову залежність. Гроші Кремля, кредити, постачання зерна чи добрив виглядають як швидка допомога. Тут постає питання до Європи. Країни, які мають історичні зв'язки з Африкою, повинні запропонувати альтернативу – чесну, прозору, без пропагандистських пасток.

Рашизм поширюється світом не лише танками, а й храмами, мікрофонами, контрактами. Це інфекція, що маскується під "традиційні цінності", "антиколоніалізм" або "прагматичне партнерство". Вона вражає суспільства, які шукають швидких рішень і сильних союзників.

Таке ганебне явище як рашизм розповзається по планеті, як епідемія, заражаючи мільйони людей. Протистояти цій хворобі – завдання усього людства. Це означає, що пліч-о-пліч з Україною мають стати усі здорові сили. Рано чи пізно українці ліквідують "вогнище зараження", але разом це зробити буде набагато легше.