Весняна кампанія ЗСУ досягла піка: лист Зеленського та удари по Петербургу стали переломними

Кінетично-інформаційна кампанія ПМЕФ-2026, безумовно, є однією з кращих за весь час війни. Удар по порту Санкт-Петербурга та лист Зеленського Путіну стали одним з піків всієї весняної кампанії ЗСУ по middle та deep-strike з дуже хорошим кінетичним ефектом і дуже правильним інформаційним висвітленням. про це пише Вадим Денисенко.

Читайте також У Кремлі істерика: як Україна феєрично вдарила по економічному серцю Росії і які будуть наслідки

Про різні цільові аудиторії Путіна і Зеленського

Наслідком цієї атаки вже є прискорення переходу частини росіян із розряду лоялістів та індиферентних в розряд кухонної опозиції.

Але ми маємо розуміти, що перехід до "кухонної опозиції" спричинений не лише нашими ударами та зупинкою просування росіян на фронті. Є ще чотири внутрішні причини: 

• погіршення життя у десятків мільйонів росіян; 

• зневіра у припиненні війни; 

• відчуття десятків мільйонів росіян, що війна триватиме доти, доки при владі Путін;

• закриття Інтернету. 

Тут ми підходимо до дуже важливого моменту: вперше за час війни Путін змушений звертатися перш за все до своєї аудиторії. І говорить він цій аудиторії про те, чому війну не можна зупинити. Звідси історії про Старобільськ. І звідси, між іншим, те, що він вперше з 2021 року частково визнав легітимність Зеленського. 

При цьому варто звернути увагу на цільові аудиторії, з якими спілкуються Путін та Зеленський (лист Зеленського, крім української та міжнародної аудиторії, також адресований росіянам). Так от, Путін апелює перш за все до двох російських аудиторій: до себе самого (головний посил: я хочу продовження війни) і до 21 – 23% ура-патріотів, які хочуть повернення до парадигми "нас всі бояться". Пасивна більшість (третя аудиторія), яка становить 62 – 64%, є фоновою для Путіна. 

Зеленський, навпаки, апелює передусім до пасивної більшості, а ура-патріоти для нього – фон. Він також апелює до Путіна, принижуючи його.

Головний посил Путіна – "Україна зриває переговори". Уже зараз можна сказати, що ця гра йому знову не вдасться. Між іншим, цей посил головний у Путіна і для міжнародної аудиторії. І тут теж у це ніхто не вірить. Тому він знову натякнув на ядерний удар, згадавши, що "Орешнік" ще не застосовували по-справжньому. 

Але повернімося до цільових аудиторій. Завдання Путіна на цьому етапі дещо простіше – закрити (частково) рот ура-патріотам. Очільник Кремля вважає, що зможе повністю виконати це завдання восени, коли після виборів закриє Інтернет. Спойлер: буде дуже складно, якщо Дуров справді включиться в цю гру. А поки він втрачає час. 

Щодо пасивної більшості: Путін вважає її несуб'єктною. Частково він має рацію. Наша проблема у тому, що ми апелюємо до малосуб'єктної більшості, яка не має лідера та ідеї. Простіше кажучи, ми не готуємо революцію. Так само як її не готує Захід. Водночас є лише сподівання на еліти, які поки що просто бояться.

Розширення географії ударів та поява перебоїв з паливом у великій кількості регіонів Росії, що цілком реальне у жовтні – грудні 2026 року, безумовно збільшить кількість незадоволених. Але відсутність лідера, ідеї та брак зрадників серед силовиків перетворять Росію на Іран, а не призведуть до Майданів. 

Революції потрібно готувати. Наведу класичний приклад: у 20-х роках СРСР вирішив інкорпорувати Компартію Китаю в Гоміньдан, щоб потім мати КНР. Це просто приклад, якщо що.