Коли все ж варто відзначати Різдво Христове, як відбувається перехід на святкування за новим календарем та як українці вперше відзначали народження Христа 25 грудня – розповідає 24 канал.

Щоб отримати відповіді на питання про "правильну" дату святкування Різдва, сайт 24 каналу звернувся за поясненням до протоієрея Православної Церкви України Михайла Омеляна. Священник наголосив, що 25 грудня – велике свято, яке відзначає не лише Католицька церква.

9 із 15 Православних Церков світу послуговуються новоюліанським календарем:

  • Константинопольська,
  • Александрійська,
  • Антіохійська,
  • Румунська,
  • Болгарська,
  • Кіпрська,
  • Грецька,
  • Албанська,
  • Чеських земель і Словаччини.

Михайло Омелян пояснює, що цьогоріч Священний Синод ПЦУ взяв до уваги запити вірян та передбачив, зокрема, через війну, загострення у публічному просторі календарних суперечок щодо дати святкування Різдва. Тому Синод вирішив, що громади зі своїми настоятелями можуть звершувати Різдвяні служби в храмах 25 грудня.

За словами священника, це ще не означає перехід на новоюліанський календар, адже календарна реформа – це тривалий процес. Її слід впроваджувати поступово і за згодою переважної більшості вірян. Лише за такої умови соборний орган ПЦУ може ухвалити відповідне рішення.

До того ж протоієрей наголошує, що ані Євангеліє, ані загалом Передання Церкви не подає нам "точного дня народження" Христа, бо головним у святкуванні є не дата, а зміст події. Тож мовиться не лише про те, щоби "перенести" святкування Різдва, а про повноцінну календарну реформу, яка стосується всього богослужбового року, а не лише 1 – 2 святкових днів.

Першочергова мета Православної Церкви України – об'єднати всіх православних нашої країни навколо Київського престолу. А, отже, й подія Різдва Христового, яку відзначає Церква, – має об'єднувати вірян, а не навпаки,
– підкреслив священник.

Для кожного християнина Різдво Христове – це велика радість, бо має в собі торжество життя. Українці, як ніхто інший, вміють нести відраду завдяки різдвяним традиціям, співанням колядок, інсценуванням вертепів та прославленню Христа. Тож навіть в умовах війни віряни все одно святкуватимуть Різдво.

Агресор не зможе забрати свято Різдва Христового в українського народу, адже його відзначення лине від серця, від душі. Так, умови, в яких ми святкуємо цього року, є складними, але жодна темрява не переможе Христове Світло!
– підкреслив Михайло Омелян.

"Тож нехай Господь наш Ісус Христос, що заради нас народився, благословить кожного і увесь світ Своїм миром і благами! Ми віримо, що з Божою допомогою в Україні буде перемога і мир", – зичить священник.

Незламні українці цьогоріч вперше відзначали Різдво за новим календарем. Серед них – і наші військові на фронті. Навіть у найлихіші часи з українськими захисниками залишається найдорожче – щира віра та незламність. І обстріли ворога – не привід відмовлятися від святкування Різдва. Бійці теж стоять на стороні розмежування дати святкування народження Христа разом із ворогом і показують, що місце для свята є завжди.

Ось так у польових умовах військовослужбовці на Бахмутському напрямку сідали до вечері на Святвечір 24 грудня. На столі головна страва – кутя. А ще – пампухи, оселедець, вінегрет, хліб. На жаль, цього року вони далеко від рідних, але в колі тих, хто точно знає ціну українського Різдва.

Святвечір 24 грудня на бахмутському напрямку
Захисники на бахмутському напрямку відзначили Святвечір / Фото Миколи Босяка, надане 24 каналу

До речі, протоієрей Михайло Омелян розповів, що разом з військовими на фронті Різдво відзначають і капелани ПЦУ. Вони були, є і будуть з нашими захисниками, разом молячись, надихаючи та підтримуючи їх.

За новим календарем Різдво цьогоріч вперше святкує родина Уляни Журби – нашої колеги, керівниці відділу Lifestyle. Уляна на свята традиційно приїздить у Тернопільську область. Однак цьогоріч святкування 24 і 25 грудня були лише вдома, у храмі Різдво відзначатимуть 7 січня.

Моя церква на Тернопільщині досі не перейшла на григоріанський календар. Ми досі відзначаємо Різдво за старим, юліанським календарем. Маю надію, що через кілька років ситуація зміниться,
– зазначила Уляна Журба.

Тож на Святвечір родина зібралася вдома, а в неділю вранці усі прийшли до церкви, де була звичайна літургія. Уляна розповідає, що все ж у людей є налаштування на святкування Різдва по-новому, але не всі церкви готові до швидкого впровадження змін, тому потрібні офіційні рішення.

Також родина нашої колеги цьогоріч святкуватиме Різдво двічі.

Щоб підтримувати різдвяний дух у нас буде повторна вечеря 6 січня. Вона вже буде друга, як колись робили перед Водохрещем. І 7-го числа ми підемо до церкви святкувати Різдво. А на Водохреще вже не будемо робити святу вечерю,
– додала Уляна.

Святвечір
Святвечір в родині Уляни Журби / Фото надане 24 каналу

До того ж родина дотримувалася й традицій. Вранці 24 грудня Улянині дідусь та бабуся готували кутю, варили узвар, а мама пекла пампухи, готувала решту страв. За декілька днів до цього приготували холодець і голубці, щоб їх куштувати після завершення посту.

Уляна додає, що на цьогорічному столі були: кутя, вареники з картоплею, риба підкопчена, салат, червона риба і оселедець звичайний, канапки чорні з грибочками і цибулею, пампухи, печиво, мандарини, узвар.

Атмосфери додало і вимкнення світла, тож гірлянди на батарейках дуже рятували. Втім, традиційного піднесеного та святкового настрою все ж не було. Чоловік Уляни – Славік – також наш колега, редактор розділу Техно, зараз захищає Україну на фронті.

Мій чоловік з березня перебуває на війні й мені сумно, що я перший рік за останні 7 років зустрічаю Різдво без нього. Тому мені і не хотілося ні колядувати, ні співати. І власне нічого з цього ми не робили. Але якщо ми не будемо святкувати Різдво, то для чого взагалі це все? Для чого мій чоловік там і всі інші військові? Ми повинні тут берегти традиції, аби їх не змогла забрати Росія,
– наголосила Уляна.

Святвечір
Святвечір в Уляни Журби / Фото надане 24 каналу

Вона зауважує, що зараз ми задаємо тренд для нового покоління, для майбутніх дітей, щоб святкувати Різдво з усім світом. І дуже добре, що в таких умовах українці не лише адаптуються, намагаються зберегти те, що є, але й мають бажання створювати щось нове. Дівчина розповідає, що після Святвечора говорила з чоловіком-військовим і ділилася з ним переживаннями щодо необхідності святкування. На що отримала відповідь: "Я тут, щоб ти мала цю Святу вечерю!".

Це потрібно розуміти і ніколи не забувати, що всі військові, енергетики, бойові медики роблять все для того, щоб ми сиділи і тестували, як нам добре святкувати Різдво. І це треба усвідомити та об'єднано перейти на новий календар,
– підсумувала Уляна.

Ще один наш колега Яромир Вдович, керівник відділу SMM, цьогоріч зробив свідомий вибір святкувати Різдво саме 25 грудня. На питання, що саме змотивувало його це зробити, він зазначив: "Хочеться святкувати Різдво з усім світом і з друзями, які є за кордоном, – не лише з українцями, але і з друзями-іноземцями. І якнайбільше усунутися від будь-чого, пов'язаного з Росією. Хочеться більше до цивілізованого світу тягнутися".

За словами Яромира, відзначати світле свято 7 січня у наш час, аргументуючи звичкою, все ж дивно. Бо ми святкуємо Різдво не через звичку, а через духовний зв'язок і віру.

Хлопець ділиться, що цьогоріч традиції трошки змінилися. По-перше, вимкнули світло, тому на допомогу прийшли свічки. А по-друге, стіл був значно скромніший, ніж зазвичай. Як годиться, на столі риба двох видів – оселедець і смажена, борщ з вушками, кутя завжди солодка, вареники з картоплею та капустою, грибова підливка, горохове пюре, узвар. Місце знайшлося і для мідій.

Святвечір
Святвечір у родині Яромира Вдовича / Фото надане 24 каналу

Також довелося відмовитися і від сімейної традиції винесення 12 страв по черзі, зокрема, спочатку на стіл ставили рибу, часник, хліб і сіль, кутю ж приносили останньою.

"Ніколи на столі не було одразу всього. Деякі страви під час винесення супроводжувалися певними невеликими смішними обрядами. Наприклад, треба під стіл залізти, прокукурікати, щоб яйця кури несли. Або коли капусняк виносять, то треба казати, який він поганий, щоб хробаки не їли капусту", – розповідає Яромир.

Такі традиції пояснюються тим, що велика частина його родини – лемки, тобто переселенці, які мешкали на Лемківщині, що зараз є частиною Польщі. Колись там мешкало дуже багато українців і всі вони переїхали сюди, на Львівщину. Так перекочували і деякі обряди.

святвечір
Святвечір у родині Яромира Вдовича / Фото надане 24 каналу

Попри радість народження Христа, на душі хлопцеві все ж було сумно. На жаль, на війні загинув його дядько.

Це, напевно, було найсумніше Різдво з усіх, які могли бути. Напередодні нам повідомили, що наш дядько загинув під Бахмутом,
– розповідає Яромир.

Хлопець щиро вірить, що наступного року будуть збережені не тільки традиції, а й повний склад родини, щоб всі були цілі і могли святкувати. Бо ж у родині Яромира Різдво далеко від дому святкують п'ять захисників.

Уперше відзначала Різдво саме 25 грудня і Тетяна Хоролець із Києва. Цьогоріч дівчина була на Святвечір у колі близьких людей.

Насправді ми не релігійні люди, тому для нас Різдво – це сімейний, теплий вечір з деякими традиціями, аніж саме релігійний ритуал. Вирішили спробувати, бо було цікаво і цього року напрочуд сильно хочеться відмовлятися від всього радянського, російського,
– підкреслила киянка.

Дівчина ділиться, що не має остаточної думки щодо того, якого числа слід святкувати Різдво. Проте все ж очікує остаточного рішення від церкви і вірян.

"У мене немає категоричної позиції щодо того, що ми не можемо святкувати 7-го, але і немає категоричної підтримки, що маємо святкувати Різдво саме 25-го грудня. Це дійсно важкий перехід, він не робиться за один рік. З дідусів-прабабусь молоде покоління таке, як я, завжди святкувало саме 7-го січня".

Тетяна прогнозує, що цьогоріч і, певно, наступного року в українців не буде свят у звичному для нас розумінні, повного відчуття радості, щастя, розслаблення. Зокрема, це диктує ситуація і війна. Святкова вечеря киянки пройшла без світла, але при свічках.

"Колядок не було, ми не чекали першої зірки. Традиційних страв багато не було, окрім куті і вареників з грибною юшкою. Такі традиції відходять на другий план. Головне – зібратися і все ж таки провести час з рідними", – зауважує дівчина.

Тетяна додає, що Різдво – чи не найкращий привід зібратися в колі з близькими людьми за хорошим столом, із приємними розмовами, спогадами. Та все ж спілкування завжди повертається до розмов про ситуацію в країні і від цього стає сумно.

Але в цьому не винен жоден з українців, у цьому винні росіяни, причому всі. Я думаю, що слід росіянам ставити питання: "Як вони святкують таке саме Різдво, як і ми, коли при цьому їхні ракети прилітають в Україну?",
– підсумувала дівчина.

Різдво за новим стилем вирішила святкувати і родина Олександра Теслевича із Закарпаття. До початку повномасштабного вторгнення 24 лютого, у минулі роки, його сім'я не задумувалась і завжди святкувала 7 січня. Однак цього року традиції змінилися.

З початком війни захотілось повністю відійти від святкування з окупантами. Тим більше, що 25 грудня Різдво святкує більшість країн цивілізованого світу,
– підкреслив Олександр.

Олександр Теслевич з сім'єю
Олександр Теслевич з рідними / Фото надане 24 каналу

Цьогорічне Різдво уродженець Закарпаття разом із родиною відзначав, як годиться, дотримуючись традицій. Зокрема, сім'я палила свічки померлим, одягала ялинку, колядувала, готувала кутю. На святковому столі була пісна вечеря: риба, гриби, консервація, фрукти, червоне вино.

Відчувався особливий дух Різдва, адже ми вперше святкували 25 грудня,
– ділиться Олександр Теслевич.

Чоловік запевняє, що святкувати з родиною Різдво – це велике щастя, особливо в такі важкі для країни воєнні часи. І важливо зустрічати свято з відкритою душею та щирим серцем, з надією що все в українців буде добре. Олександр сподівається, що люди змінять свою думку і не будуть таким категоричним щодо відмови від святкування Різдва за старим календарем.

Цьогоріч в українців сумні свята, в країні триває війна. Тисячі наших захисників – на фронті, мільйони людей змушені були виїхати за кордон. Багато військових і мирних українців загинули. Але жодна Росія не зможе знищити наші традиції і Різдво. Тож нехай різдвяні та новорічні свята будуть сповнені миру та душевного тепла, щоб ним огорнути всю Україну!

Авторка – Дарина Хаміна.