Не лише Росія руйнує нашу культурну спадщину

Офіційна статистика жахає: за інформацією Міністерства культури та стратегічних комунікацій, загальна чисельність пошкоджених об'єктів культурної спадщини в Україні наближається до 1500. Лише у Києві ця цифра становить майже 80 об'єктів, зокрема і ті 14 будівель, що постраждали 1 січня 2025 у самому центрі столиці. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

Читайте також День миру чи старт великої нестабільності: чого чекати від обожнюваного Путіним 9 травня

Але на превеликий жаль, культурна спадщина страждає не лише від російської агресії. Коли ми говоримо про руйнацію, то мусимо визнати чесно: проблеми не обмежуються зовнішнім ворогом. В Україні ми маємо справу з кричущою безвідповідальністю власників у питанні збереження та належного утримання об'єктів культурної спадщини. Це не просто виклик, а системна проблема, що є наслідком відсутності ефективного механізму захисту пам'яток.

Як наслідок, несумлінні власники роками саботують виконання охоронних договорів, зволікають з реставраційними роботами і таким чином доводять пам'ятку до руйнування, фактично уникаючи будь-якої серйозної відповідальності.

Це стосується не лише приватного сектору – ми бачимо непоодинокі приклади занедбаних пам'яток і у державній власності. У Києві ми бачимо приклади, коли пам'ятки, що могли б стати магнітами для туризму, майданчиками для культурного діалогу, залишаються в аварійному стані або навмисно доводяться до руйнації. Достатньо згадати ситуацію з Гостинним двором, будинком Сікорського чи Національним художнім музеєм. Виникає резонне питання – чому так стається?

Причина – у відсутності дієвого механізму, який би не лише захищав спадщину, а й запобігав її руйнуванню. На сьогодні штрафи залишаються мізерними та не можуть ефективно стримувати недобросовісних власників чи забудовників. Очевидним є факт законодавчих прогалин, які дозволяють фактично ігнорувати чинний Закон України "Про охорону культурної спадщини".

Такий стан речей є неприпустимим. Тому ми наголошуємо на необхідності комплексного та міжсекторального підходу до захисту культурної спадщини. Не окремі ініціативи, не одноразові реакції на скандали, а створення спільної системи, що працює на випередження. Яка змусить нести серйозну відповідальність за збереження пам'яток. Вони мають не стояти у занедбаному стані й поступово зникати – а послідовно і методично приводитися до гідного стану власниками.

Як Україна працює над захистом культурних пам'яток

Наша команда долучилася до розробки двох законопроєктів – №11458 та №11459, що були зареєстровані у Верховній Раді у серпні минулого року, але чомусь так і не винесені на розгляд до сесійної зали. Один із них передбачає посилення адміністративної відповідальності, інший – запровадження кримінальної відповідальності за доведення пам'яток до руйнації.

Ми також пропонуємо запровадити механізм примусового викупу об'єктів культурної спадщини у комунальну власність у випадках системного порушення законодавства. Впевнена, якщо власнику загрожуватиме штраф у розмірі мільйона чи більше гривень або безповоротна втрата права власності, він не доводитиме пам'ятку до руйнування.

Зі свого боку столиця також запроваджує додаткові механізми захисту власної культурної спадщини. Так, минулого року Київрада ухвалила міську цільову програму "Охорона та збереження культурної спадщини Києва на 2025 – 2027 роки" на загальну суму понад 1,1 мільярда гривень, що передбачає проведення протиаварійних, консерваційних та реставраційних робіт на понад 40 об'єктах культурної спадщини, що перебувають у комунальній власності.

Ця програма передбачає інвентаризацію, облік, консервацію, реставрацію об'єктів культурної спадщини з їх адаптацією до сучасних потреб із дотриманням принципів безбар'єрності. Особливу увагу приділяють пам'яткам, що перебувають у комунальній власності, які постраждали від військових дій або є в аварійному стані.

У цьому році активно працюємо над посиленням інституційної спроможності Департаменту охорони культспадщини у Києві. Для цього створили новий відділ правового забезпечення, що є важливим кроком до посилення юридичного контролю над дотриманням пам'яткоохоронного законодавства. Новий підрозділ складатиметься з 8 юристів та інспекторів. Його основні функції – супровід судових справ, оскарження незаконних рішень, співпраця з правоохоронцями та представництво інтересів громади у судах.

Ця ініціатива не лише підвищить рівень захисту цінних історичних об'єктів, а й стане вагомим сигналом як для забудовників, так і для власників пам'яток про невідворотність відповідальності за недотримання законодавства.

Необхідний двосторонній контроль – влади і громадськості

Нам потрібен комплексний підхід до збереження культурної спадщини. Це означає системну роботу на всіх рівнях – від державної політики до ефективного місцевого впровадження.

  • З одного боку, необхідні глибокі законодавчі зміни, надання реальних важелів органам контролю, механізми залучення громадськості.
  • З іншого – місцева влада повинна мати дієві превентивні інструменти захисту культурної спадщини. Це, зокрема, безперешкодний доступ до об'єктів, можливість зупиняти незаконні роботи ще на етапі проєктування, накладати тимчасову заборону на проведення робіт до завершення фахової експертизи.

І знов таки, для ефективності вкрай необхідна міжсекторальна взаємодія – створення мобільних груп за участі інспекторів Департаменту охорони культурної спадщини, правоохоронних органів, експертного середовища та активної громадськості.

Обов'язковим має стати залучення фахових дорадчих органів – Консультативних рад до ухвалення рішень, що стосуються будь-яких змін у вигляді, функції чи використанні таких об'єктів. Такі ради мають формуватися прозоро, із залученням незалежних експертів та представників громадськості, а найголовніше, що їхні рекомендації – бути обов'язковими до врахування.

Тут ключовим питанням є співпраця з правоохоронними органами. Без їхньої активної участі будь-які ініціативи залишаються декларативними. Необхідне постійне залучення поліції та прокуратури до фіксації правопорушень, розслідування фактів знищення або доведення до руйнації пам'яток та притягнення винних до реальної відповідальності. Тільки за таких умов ми можемо говорити про дієву систему охорони культурної спадщини.

Успіх у збереженні культурної спадщини неможливий без двостороннього контролю – з боку влади та з боку громади. Саме цей тандем забезпечує не лише постійний моніторинг, а й публічний тиск на недобросовісних власників та забудовників. Важливу роль відіграють фахові спільноти – архітектори, історики, реставратори, урбаністи та активісти. Вони не просто б'ють на сполох, а системно адвокатують питання культурної спадщини.

Громадськість має бути не лише спостерігачем, а й повноправним учасником ухвалення рішень – через участь у громадських обговореннях, Консультативних радах, експертних групах. Збереження спадщини сьогодні – це вже не нішеве питання: воно болить сотням тисяч людей, які відчувають відповідальність за своє місто, країну й свою історію.

Ми переконані: жодне рішення у сфері охорони культурної спадщини не може бути фрагментарним. Сьогодні, як ніколи, нам потрібна цілісна система – з чіткими правилами, дієвими механізмами притягнення до відповідальності та реальною взаємодією між усіма стейкхолдерами.