Трамп екстравагантний чи неефективний?
Треба робити якісь зарубки, щоб зовсім не захитало. Тому що надія – річ обопільна. Вона рятує, але може й позбавити імунітету. Про це заявив Олексій Копитько, інформує 24 Канал.
Читайте також Яка найбільша проблема американської пропозиції про мир?
Як на мене, вісь світової політики зараз проходить через пошук відповіді на запитання: Трамп так бачить світ чи він недієздатний? Якщо він трохи екстравагантний у своїх цілях та практиках їх досягнення – це справа життєва. З цим можна працювати. А от якщо він дивиться, ставить цілі, тужиться, але не може їх досягти – це зовсім інше.
До підозр у недієздатності підбурюють заяви, що США готові вийти із процесу досягнення миру. Бо на столі залишилися дві опції:
- підштовхнути Владіміра Путіна до розумних домовленостей;
- або виходити з переговорів.
Україна досить тверезо і конструктивно окреслила межі політичних компромісів.
Без військових результатів (яких Путін не має) пояснити погіршення позицій України не можна, це буде явна несправедливість і потурання агресору. Щоб оперативно допомогти Путіну у досягненні відповідних військових результатів, США мають щонайменше погодитися з масовими вбивствами українських дітей у тилу (чого Трамп не хоче) та запровадити проти України ембарго. Тобто не просто зупинити своє, а заблокувати постачання всіх військових вантажів та вантажів подвійного призначення (чого вимагає Путін для "припинення вогню").
Чи здатен Вашингтон ще диктувати правила
Існує низка конспірологічних теорій, які пояснюють, навіщо Путін потрібен Трампу (торпедування глобалістів у НАТО та ЄС, Гренландія, клінч з Китаєм, особиста нажива тощо), і чому Трамп уникає давно назрілого "миру через силу", до якого треба змусити Москву.
Однак ці теорії не можуть ігнорувати факт: підозра гегемона в недієздатності "обнуляє" всі глобальні задуми.
Коли виникають сумніви, миттєво запускається процес мільярда зовнішніх порізів та внутрішніх кровотеч. Технічно неможливо спроєктувати силу скрізь. Неможливо пальцями передавити всіх хвороботворних бактерій. Потрібен інший підхід, що вимагає не тільки матеріальних ресурсів, а й часу. Це праця поколінь.
Путін вже явно показав, що зовсім не проти виставити Трампа недієздатним. Поки що без прямого конфлікту, але вектор цей. Вашингтон дає приводи для шпильок, потрапляючи у безглузді ситуації. Місцями це перетворюється на якийсь водевіль.
При цьому в руках ексцентричного "дідуся" залишаються сотні військових баз у світі, найбільше космічне угруповання, епічний морський і повітряний флот, а також безліч інших корисних девайсів (в економіці, технологіях, політиці тощо).
І всередині, і поза США підвішене питання – якщо Трамп вирішить, то чи зможе застосувати цю махину? Вона його послухає? Може він когось перетворити нехай не в ядерний, але хоч у якийсь попіл?
Небезпека становища в тому, що утворюється вирва, яка втягує будь-який негатив з інтерпретацією "це тому, що США не впоралися". Вибухнув порт в Ірані – тому що Ізраїль упорався, а США – ні. Зчепилися Індія з Пакистаном – тому що Вашингтон ніхто в гріш не ставить. Хоча це може взагалі ніяк не пов'язано. Написав Трамп Путіну: "Владіміре, стоп!", а той продовжує вбивати цивільних, як ні в чому не бувало.
Моя гіпотеза в тому, що до 9 травня зберігається можливість щонайменше короткострокової деескалації, повного або часткового припинення вогню. Трамп має потребу і поки що має сили це забезпечити. Путіну потрібен спокій на 9 травня, і немає бар'єрів виявити гнучкість. Тобто може бути щось обставлене як явний дипломатичний прогрес.
А ось після 9 травня для Путіна ситуація зміниться до вересня (другий етап святкування – на Сході). Він може терпіти. Ризики ескалації злітають.
Якщо в це вікно можливостей не встигнуть, далі Америці не тільки в Україні буде складніше.