Роботами Довженка захоплювались і називали повним непотребом, звинувачували то в українському націоналізмі, то в дружніх зв'язках зі Сталіним – саме в таких умовах і творилось поетичне кіно Олександра Довженка, яке принесе українцеві світове визнання.
Найвлучніше про нього сказав Чарлі Чаплін, мовляв слов'янський кінематограф дав світові лише одного режисера – і це Довженко.
Він виріс в бідній сім'ї на хуторі Чернігівської області. В дитинстві пережив чимало сімейних трагедій, зокрема смертей братів та сестер, загалом їх було тринадцятеро. Зрештою це не завадило йому здобути освіту й навіть повчитися деякий час у Німеччині.
Як не дивно, Довженко почав свою кар'єру з комедій і планував тільки ними й обмежитись. Втім, відзнявши дві стрічки, звертається до іншого жанру – поетичного кінематографу.
Фільм "Звенигора" про історичну долю українського народу був знятий за якихось сто днів. Довженко відкинув усі правила кіномистецтва і вніс своє бачення.
Стрічку показували на екранах Франції, Англії, Америки, а от радянська публіка розкритикувала. Таким буде прокляття режисера – роботи, якими він пишався найбільше, ніколи не сприймали на Батьківщині.
Така ж історія повторилася і зі стрічкою "Земля". За кордоном він став сенсацією. Кінокритики писали: "Якщо ви не бачили яблук у "Землі", то ви взагалі не бачили яблук", а у 1958 році стрічку внесли до списку 12 найкращих фільмів в історії кіно.
Натомість в українському прокаті "Земля" протрималася трохи білье тижня. Радянські критики настільки облаяли роботу, що Довженко буквально посивів і постарів за кілька днів.
А потім були роботи на замовлення – то стрічка до чергової річниці Жовтня, то замовлення від Сталіна. Це рятувало Довженка від репресій і ГУЛАГу, але залишало відчуття страху. Заведений на нього формуляр "Запорожець" активно поповнювався доносами.
Останньою ідеєю Довженка було відзняти фільм про політ у космос.
Читайте також: "Тіні забутих предків" — український шедевр, який увійшов в програму Гарварду