Дивно, але цей революційний винахід великого резонансу не викликав. Утім, військове керівництво незабаром знову примчить до інженера – в Європі саме розгорталась Перша світова війна. І цього разу українець знайшов чим вразити силовиків.
Наступне дітище — двомісний М-5 одразу взяли на озброєння Балтійський і Чорноморський флоти. Найчастіше гідроплан використовували для розвідки. Саме завдяки йому на підході до Севастополя льотчики помітили німецькі швидкохідні крейсери "Бреслау" та "Гебен".
Та справжньою зіркою серед розробок киянина стала модель М-9. Тут могли поміститися троє людей – пілот, бортмеханік, який скидав бомби, і стрілець у носовій частині, який обстрілював з кулемета "Максим" ворожі кораблі.
З двигуном у 150 кінських сил машина забезпечувала вищу швидкість, ніж у багатьох тодішніх винищувачів, чудово трималася на воді при чотирибальному штормі й навіть могла злітати зі снігу.
Попри грізні бойові якості, М-9 не втрачав своєї маневреності — це був перший гідроплан у світі, на якому зробили 2 мертві петлі поспіль.
Навіть після таких моделей киянин мав ще чим вразити: М-11 став найшвидшим на той час броньованим літальним винищувачем, а так званий ГАСП "Гідроаероплан спецпризначення" — першим у світі торпедоносцем, який упродовж багатьох років був єдиним подібним літаком.
Читайте також: Авантюрний одесит став прототипом легендарного Бонда
На його борту могли поміститись 3 торпеди, кожна вагою майже півтонни, та ще двоє стрільців для оборони. Для цих "пташок" не скупились закуповувати двигуни "Роллс Ройс" або "Рено". До речі, гідролітаки Григоровича виробляли у США, Великій Британії, Італії та Франції за проектами, які продав за кордон Тимчасовий уряд Росії.