Піонери-спартаківці
Натхненниками для комуністів, як не дивно, стали ворожі буржуазні елементи — скаути. Від них піонери перейняли практично все, лише дещо видозмінивши — форму одягу, гасла, структуру організації.
Матір'ю-засновницею стала дружина Леніна — Крупська, яка на початку 1922 року запропонувала створити власну молодіжну організацію.
Цікаво, що до 1926 року всесоюзна піонерська організація носила імя Спартака. І лише в 1926, через два роки після смерті Леніна, отримала його ім'я.
Виховували піонерів в дусі комуністичних ідеалів. Велику увагу приділяли також і фізичній підготовці — загартуванню, силовим вправам, багатоденним походам. Лейтмотив — жертовність та допомога. Дітей змалечку вчили до самопожертви, бути готовими прийти на допомогу за будь-яких обставин, і звісно що, віддати життя за комуністичні ідеали.
Павлік Морозок як ідеал
Ідеалом для піонерів 30-х років був Павлік Морозов. 9-річних дітей виховували на прикладі героя-стукача. Павлик Морозов здав рідного батька-куркуля в ОДПУ — за приховування хліба. За що і поплатився — його зарізали товариші батька.
Тому піонери мали бути завжди готові доносити в органи. Навіть на батьків. Щоб жоден класовий ворог не мав навіть шансу.
До 1954 року в СРСР міцно існував культ полеглих піонерів-героїв. Ще 50 років тому ці імена гриміли на всю одну шосту земної суші — Володя Дубінін, Марат Казєй, Льоня Голіков, Валя Котик. Піонери-партизани, піонери-сини полка, піонери, які віддали життя за батьківщину.
З Радянського Союзу піонерська організація стрімко поширилась по всьому світу. Аналогічні молодіжні об'єднання, окрім радянських республік, існували в 36-ти країнах — переважно соцтабору, та тих, які перебували в сфері інтересів СРСР.
Омріяний "Артек"
Мрією для піонера було потрапити у всесоюзний дитячий табір — "Артек". Який фактично був візитівкою піонерської організації. Отримати путівку в "Артек" було дуже важко. Для цього рядовому піонеру потрібно було неабияк попрацювати — зібрати рекордну кількість металолому чи макулатури, або ж бути круглим відмінником чи спортсменом.
Піонерами повинні були бути всі. Відмова від червоного галстука автоматично означала пильний контроль з боку органів і величезний хрест на майбутній кар'єрі, яка у кращому випадку обмежувалася професією двірника, в гіршому — в'язницею.
Крах піонерів
Піонерський рух стрімко і несподівано закінчився з розвалом СРСР. До сьогодні піонерські організації, не на державному рівні, діють в Росії та ще кількох республіках колишнього СРСР. Залишилися піонери на Кубі, Лаосі, КНДР, КНР та Вєтнамі.
Сьогодні ж про колись могутню організацію, членом якої були мільйони радянських школярів, нагадують лише облуплені скульптури в парках. Та ті, які до кінця ніяк не можуть розлучитися зі щасливим радянським дитинством.
Читайте також: Як називалися раніше перейменовані міста? Тест на декомунізацію