Єдина надія нашої нації на виживання – перемогти ворога

Страшна ціна

Кожен українець та українка, які не закатовані та не зґвалтовані тільки тому, що хтось віддав своє життя, коли знищував катів і ґвалтівників.

Читайте також Чийсь "оперативний інсайд" і жага "лайків" можуть коштувати життів українських захисників

Якщо ми ще живі та не в іншій країні, це значить, що хтось ціною свого життя зупинив окупантів там, де вони зараз. Бо вони не дійшли в наші міста. І не тому, що втомилися або перехотіли. А тому, що їх зупинили в виснажливих кровопролитних боях. Часто –  ціною життя.

Ми не починали цю війну. Ми не хотіли її. Ми не можемо її зупинити просто словами або думками. Або бажаннями життя.

Єдина надія нашої нації на виживання –  перемогти ворога. А перемогти ми можемо тільки виснажуючи його в боях при обороні. Ми не можемо відкочуватися без бою. І, по суті, нам нема куди котитися. Це війна, в якій ми платимо страшенну ціну. Але в нас, на жаль, нема іншої можливості.

Віримо та готуємось

Коли я чую від цивільних: "треба було робити те раніше, або не треба було робити того так довго", мене тіпає. Розумієте, ми в такому положенні, що нема в нас іншого вибору. От просто нема. Є погано і є ще гірше. І судячи з того, що вже 4 місяці ми стоїмо, хоча, і такою ціною, керівництво ЗСУ знає, що робить і вибирає єдині можливі варіанти. Вірні.

Я не втомлююсь і не втомлюся повторювати –  загроза не минула. Ні для кого з тих, хто не покинув Україну. І єдине, що ми можемо робити, це просто довіряти та підтримувати ЗСУ. А ще готуватися. Готуватися до того, що кожному прийдеться битися за свою вулицю. За свій будинок. У прямому сенсі. У своєму місті. Це все ще можливе.

Кожного дня на фронті ворог зазнає втрат. І єдине, що може зупинити ворога, –  це втрати. Але не буває втрат у ворога без наших. Просто зрозумійте це. Просто усвідомте це.

Ще нічого не вирішилось

Кожен день, який ми з вами живемо, ми живемо в борг. Бо хтось в цей день віддав своє життя. І не вийде по-іншому. Бо вони прийшли, щоб знищити нас.

Кращі сини та доньки України гинуть не тому, що щось не так, а тому, що ціною свого життя подарували нам сьогодні. Щоб ми з вами могли вибороти завтра. Можливо, вже ціною свого життя. Але того ніхто не знає. І то буде завтра. А сьогодні довіряємо армії та готуємось до завтра.

Росію необхідно демілітаризувати – дивіться відео: