Потяги “Євростару” курсують між трьома столицями - Лондоном, Парижем та Брюсселем. Від інших міжміських рейсів їх відрізняє ряд переваг.
Передусім швидкісні характеристики. Потяги “Євростару” легко долають позначку 300 кілометрів на годину. Відтак, подорож з Лондона в Париж займає трохи більше 2 годин.
Крім того, “Євростар”, на відміну від авіасполучення, з’єднує центри ділових столиць, а не їхні околиці. Це, звісно ж, на руку бізнесменам, яких серед клієнтів - більшість.
Аби мандрівка здавалась ще комфортнішою, стюарди подають їжу та напої до пасажирських сидінь. Знайома всім потреба ходити у вагон-ресторан просто зникає. Сервіс на високому рівні дає свої плоди. Щороку послугами “Євростару” користуються понад 10 мільйонів пасажирів. З 1994 року, коли було запущено перший потяг, ця цифра постійно зростає.
Керівництво “Євростару” має на кого рівнятися. Японська залізнична магістраль “Сінкансен” щороку перевозить понад 150 мільйонів пасажирів. Вона значно старіша за європейський аналог - діє з 1964 року. Саме потяги “Сінкансену” стали прототипами для розробки “євростарівських” поїздів.
Але в майбутньому європейці все ж планують перевершити японців. Рада директорів “Євростару” має намір запустити двоповерхові потяги між Англією і континентальною Європою.
Це нововведення за пасажирообігом рівнозначне відкриттю нової злітно-посадкової смуги в Лондонському аеропорту. Але будувати її ніхто поки не планує. Навіщо? Адже є “Євростар”.