Конфлікт між приватною компанією Контейнерний термінал Іллічівськ (на момент підписання договору ПП "Укртрансконтейнер") і державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (ІМТП) триває майже десять років — практично з моменту підписання договору про спільну діяльність (СД) в червні 2005 року. ПП "Укртрансконтейнер" і ІМТП створили спільне підприємство (СП), метою якого був розвиток потужностей контейнерного терміналу ІМТП за рахунок коштів приватного інвестора. Передбачалося, що таке державно-приватне партнерство повинно привести до зростання обсягів перевалки в порту і, відповідно, зростанню доходів держпідприємства.

За фактом все складалося не зовсім так. По-перше, замість зростання прибутку державний порт "просів" у дохідній частині в перший же рік після старту СП. По-друге, через неринкову оцінку активів ІМТП держпідприємство перетворилося з 100% в міноритарного власника своїх же активів. На сьогоднішній день державі належить лише 26% спільного з КТІ підприємства, а в руках приватної компанії зосереджено 74%.

У рамках судового розслідування, нинішнє керівництво ІМТП наполягає, що на момент підписання угоди з ПП "Укртрансконтейнер" оціночна вартість майна порту, яке вносилося в якості пайової участі в СП, була істотно занижена. Так, чотири причали, складські площі, розміщені на 29,7 га, перевалочна техніка та інше оснащення, згідно з договором про спільну діяльність, були оцінені в 93,3 млн. грн. Оцінку проводила якась компанія "ЕОС". У той час, як оцінна компанія "Агентство Нерухомості "Акцент" оцінила дані активи на суму 375,4 млн. грн. (станом на 2005 рік). Тобто оцінка майна порту була занижена в чотири рази, що призвело до значного скорочення частки держави в спільному підприємстві.

Ще одним приводом для невдоволення ІМТП від спільної роботи з КТІ став розподіл прибутку між держпортом і приватною компанією. Точніше — значне недоотримання прибутку першим.

Справа в тому, що згідно з додатком до основного договору, який було підписано в 2006 році, все операційне управління здійснювалося одноосібно КТІ. За умовами цього ж доповнення, ІМТП отримував від КТІ "мінімальний гарантований дохід" — фіксовану суму, яка коректувалася від року до року тільки показником інфляції.

Так, за даними юридичного департаменту порту, за сім місяців самостійної роботи порту в 2005 році (до підписання договору) на потужностях, які були передані у спільне користування, держпідприємство отримало прибуток у розмірі 41 млн грн., а за п'ять місяців спільної роботи з ПП "Укртрансконтейнер" — 27 млн ​​грн. У 2006 році прибуток порту впав до 45,7 млн ​​грн./рік, в 2007 році він знову скоротився до 37,6 млн грн./рік. Таким чином, за два роки спільної діяльності порт втратив понад 50 млн грн. чистого прибутку, це з урахуванням зростання обсягів перевалки і підвищенням дохідної ставки.

Наростаюче невдоволення з боку порту і нерозуміння претензій держпідприємства приватним оператором виливалося у взаємні звинувачення у невиконанні договірних зобов'язань, які з публічної площини переходили в зал судових засідань.

Останні шість років конфлікт знаходився в "замороженому" статусі, але у лютому 2015 року розгорівся з новою силою. Причиною тому послужила державна реформа, згідно з якою майно ІМТП, яке було об'єктом спільної діяльності з КТІ, було передано на баланс іншої юридичної особи — Державному підприємству "Адміністрація морських портів України". Таким чином, з урахуванням обставин, що змінилися, договір про спільну діяльність КТІ і ІМТП не міг бути реалізований і був розірваний. Докладно про це писали "Українські Новини".

Насамперед компанія КТІ спробувала через суд визнати неправомірним розірвання договору про спільну діяльність. Проте первинні позови компанії були відхилені Одеським Господарським і Апеляційним судами, а потім — Київським Господарським судом.

Зазнавши невдачі, КТІ подала повторно позовну заяву на стягнення понад півмільярда доларів як недоотриманого прибутку від спільної діяльності з ІМТП, а також як компенсацію за раніше вкладені кошти в розвиток терміналу. Чим обгрунтована така кругла сума?

В інтерв'ю виданню delo.ua генеральний директор КТІ Андрій Павлютін зазначає, що договір між КТІ і ІМТП був підписаний на 35 років, відповідно, його термін повинен був закінчитися тільки у 2030 році. Тому компанія рахує увесь втрачений прибуток за 15 років не відбувся партнерства. З одного боку — все логічно. З іншого — звідки така сума? У цьому ж інтерв'ю пан Павлютін називає суму інвестицій КТІ у розвиток терміналу — "кілька десятків мільйонів доларів". Але цікаві ще й інші дані, на які посилається гендиректор — показники прибутку, яку отримував ІМТП від спільної діяльності з КТІ. Так, за словами Павлютіна, в 2014-му році Іллічівський порт отримав чистий прибуток від СП у розмірі 74 млн. Гривень, прогноз чистого прибутку на 2015 рік був близько 90 млн.гривень. За нинішнім курсом, це 3,75 млн. доларів прибутку в рік. Якщо зберегти динаміку зростання прибутку по року (17%), яку отримувало держпідприємство, то вийде, що за 15 років ІМТП отримало б від спільної діяльності з КТІ 65,8 млн. доларів. У той час, як КТІ вимагає від держави компенсацію в півмільярда доларів. Навіть з урахуванням нерівномірних часток в спільному підприємстві (у держави 26%, у КТІ — 74%) ці цифри виглядають космічно завищеними. Залишається відкритим питання: скільки заробило КТІ з 2005 по 2015 рік?

"Гарантований мінімальний дохід", яким Госпорт задовольнявся десять років поспіль, був вже дуже мінімальним. Логічно, що ІМТП наполягає на економічній недоцільності продовження спільної діяльності з КТІ. І зрозуміло, чому КТІ на ній наполягає.

Про важливу ​​деталь каже в ексклюзивному коментарі виданню заступник директора Іллічівського порту з правових питань Костянтин Пуленко. За словами юриста, в липні 2015 року повинен був набути чинності другий етап спільної діяльності КТІ — ІМТП, згідно з яким Госпорт повинен був зробити повторний внесок у СП у вигляді двох додаткових причалів — №1 і №2, а також всього необхідного тех.обеспеченія і площ для зберігання контейнерів. За заявою гендиректора КТІ Павлютіна, в 2014 році частка КТІ становила 30% від загального контейнерного обороту України. У разі отримання в користування ще двох причалів, компанія КТІ перетворилася б на абсолютного монополіста контейнерного перевалочного ринку України. А це вже підриває основи ринкової конкуренції країни.

У публічних заявах керівництво КТІ нарікає, що держава витісняє з країни міжнародну компанію і це відлякує закордонних інвесторів. В ІМТП кажуть, що розрив відносин з КТІ, навпаки, привернув потенційних інвесторів в порт. Так, був підписаний договір про наміри з французькою компанією Soufflet, яка готова інвестувати в розвиток терміналів ІМТП 100 млн. доларів тільки на першому етапі. За десять років співпраці КТІ інвестувала в порт "кілька десятків мільйонів".

До слова, до 2013 року компанія КТІ була частиною Російської Національної Контейнерної Компанії. У 2015 році компанія планувала продати 50% акцій американському інвестфонду "Siguler Guff & Company". За словами Павлютіна переговори велися з грудня 2013 року, але досі невідомо, чи була закрита угода.

В ІМТП наполягають, що держава повинна захищати свої інтереси, зберігаючи здоровий прагматичний підхід до партнерства з приватними компаніями. Якщо від спільного партнерства держпідприємство не заробляє, а, навпаки, просідає в доходах — втрачається початковий сенс СП, не виконується мета договору.

Можливо, ІМТП використовував ситуацію з держреформи і переоформленням майнових прав на нову юрособу, як єдину можливість легітимно розірвати невигідні відносини з КТІ. Але навряд чи їх можна в цьому дорікнути. Бізнес повинен бути прибутковим, особливо якщо це державний актив стратегічної важливості.