Люди вірять, що ми всі можемо загинути, – розмова із відомим соціологом

Пандемія коронавірусу та запровадження тривалого карантину зроблять світову фінансову кризу для України ще більш відчутною. Відсутність одностайної та зрозумілої позиції влади, як мінімізувати ризики ситуації для країни, не покращує очікувань від наслідків того ідеального шторму, у якому ми опинились.

Читайте також Кризи 1998, 2008 та 2014 років в Україні: яке було безробіття і курс долара

Як ця ситуація змінить українців та чи будуть ці зміни на краще.

Соціолог Євген Головаха / Фото: "День"

Є думка, що нинішня криза зробить українцям щеплення від популізму і ми більше не будемо приводити до влади не фахівців…

Насправді, ми вже пережили стільки криз, що висновок, ніби саме ця криза нас чомусь навчить, я би назвав дещо передчасним. Я не бачу, аби попередні кризи нас чомусь вчили. Головним чином через те, що у нас відсутній досвід державного будівництва. На це вплинув і історичний фактор, і те, що у нас управлінська еліта низької якості. Зрештою, наші виборці все одно живуть у дещо уявному світі та вірять, що можна знайти якогось умовного месію.

Тобто, ми всі продовжуємо вірити, що прийде хтось добрий і всесильний, який всіх врятує?

Так. Ми ще довго будемо на нього чекати. Проблема у тому, що переважній більшості виборців дуже важко самотужки виявити фахових управлінців. І це, насправді, не їхня справа, це – справа партійного життя країни. Доки ми не налагодили механізм формування професійних управлінців через політико-партійну структуру, нічого доброго не буде.

У нас нема усталених ідеологічних партій, у нас всі партії – лідерські. Крім, скажімо, правих радикалів. Були ще ліві радикали, але їх позбулись, лишились лише праві, у них є певна ідеологія. Але її не всі наші виборці поділяють. А інших – знайти не можуть.

Важливо Обіцянки-цяцянки: що таке популізм і чи є від нього ліки

Щоби ми мали відповідального виборця, політики мають вчитись на своїх помилках. Вони мають створювати дійсно ідеологічні партії, які мають між собою конкурувати. Останнім часом, це дедалі складніше робити, оскільки у світі є серйозне розчарування системними політиками і захоплення популістами.

Єдине, чому українців дійсно може навчити ця криза, так це бути відповідальними за себе. Що від твої дій залежить твоє власне життя. Це буде чудовою ознакою дорослішання українського суспільства.

Ще якісь позитивні наслідки можуть бути у тому, що зараз відбувається?

Важко сказати. Негативні наслідки легше перелічити – вони безпосередні і очевидні. Люди побіднішають, бізнес буде у занепаді, менше буде видатків на розвиток культури і освіти, і так далі.

Позитивне, напевно, полягатиме у тому, що у людей почне формуватися дисциплінованість.

Дисциплінованість – це важливо?

Це обов’язково потрібно для позитивного, демократичного і усталеного розвитку. Також абсолютно необхідна риса розвитку – відповідальність. Вона теж може почати формуватися. У нас цих якостей не було історично. У нас замість дисципліни була палка – або кріпосницька, або імперська, або ще якась. Замість відповідальності у нас було начальство, яке все знало і віддавало накази.

Ще з позитивних наслідків – колосальний поштовх для розвитку соціальних мереж та віртуального простору в Україні. Зараз безпосереднє спілкування скорочується і переходить у мережі. Це також стане поштовхом для розвитку країни. Тому що такі технології – засіб для розвитку сучасного демократичного суспільства.

Можливо, після цих подій у нас почнуть більше дбати про медицину, підвищать зарплатню медпрацівникам і зроблять цю професію набагато більш престижною. Можливо, нарешті, у нас зміняться пріоритети, і люди зрозуміють що набагато краще потрібно оплачувати роботу тих, хто лікує і рятує життя людей.

Зверніть увагу Кредит від МВФ: чи достатньо цього, щоб врятувати економіку України

В інтерв’ю три тижні тому ви казали, що у Зеленського кредиту довіри від суспільства лишилось десь до початку літа…

Ну, ви розумієте, скільки всього змінилось за цей час! Не було такого спалаху коронавірусу, не було італійської історії, яка так всіх налякала. Але світ так налякався епідемії, подивившись, що коїться в Італії, а потім – у Іспанії, що закрив всі кордони. Хоча мені здається, що це – не зовсім адекватна оцінка ситуації, якщо вона базується лише на досвіді Італії. От, до речі цікаво буде подивитись, за експериментом батьки Лукашенка, який нічого не закрив. Цікаво буде подивитись, чи дійсно ми будемо у кращій ситуації, ніж Білорусь. І подивитись, як ситуація буде розвиватись у шведів, які відмовились від карантину, та в Австрії. Цікаво буде порівняти події у країнах, які до того були на одному рівні розвитку. Можливо, все закрити і зупинити економіку – це помилкова стратегія.

До речі, подивіться, як ситуація демонструє, наскільки у нас не вміють нічого налагоджувати, можуть лише забороняти. Замість того, щоби налагодити нормальну профілактику і допомогу під час карантину, пішли шляхом заборон. Замість того, аби організувати нормальну ізоляцію для тих, хто повертається додому із країн розпалу коронавірусної інфекції, чи забезпечити всіх тими ж масками, у нас заборонили все. Але заборонити – це ж не зробити. Заборонити – це зробити ще один крок до руйнації.

Це все виїдає кредит довіри українців до влади?

Побачимо. Людей налякали, вони вірять у те, що ми всі можемо загинути. Це завжди мобілізує та підтримує орієнтацію на владу, яка може тебе захистити. Я би не називав це довірою. Ви ж бачите як ситуацією скористались у Росії, для того, щоб відпрацювати новий тоталітарний устрій. Ну, і у нас трошки так прибадьорились.

Більше по темі Загроза демократії: як COVID-19 може підняти хвилю авторитаризму

Прибадьорились, що можна просунутись до тоталітаризму?

Ну, який тоталітаризм у нас може бути? Вони прибадьорились, що можуть трошки активніше щось забороняти. Подивіться на історію з туристами, які повернулись до Борисполю і не захотіли іти на карантин. Їм сказали, що вони мають бути ізольовані, а вони просто двері виламали і розбіглись, куди хотіли. Ну, про який тоталітаризм можна говорити?.

Я це розглядаю, як нормальне явище. Країна, якій менше 30 років, у якої не склалась політична система, у якої не сформувались економічні умови до розвитку, розвиватиметься дуже повільно. Позитивні наслідки у цій ситуації будуть, але вони будуть у психології людей. Допоки у нас не зміняться два фактори, ситуація не покращиться.

Які це мають бути фактори?

Перший – має змінитись психологічні риси, які у нас були набуті століттями існування у залежності. Другий – це цінності. Вони у нас, нажаль, поки що не демократичні. Якщо це буде змінюватись – все буде нормально. Поки що бачимо ознаки того, що за 30 років щось таки змінилось на краще.

Передумови до дострокових виборів Ви бачите?

Боюсь, що передумови є. Перша з них – розкол у владній команді. Коли є розкол у парламентській монобільшості, потрібно або знаходити шляхи порозуміння, або виходити на дострокові вибори.

А чому Ви цього боїтесь?

Бо через це буде ще більше проблем. Я прибічник регулярної зміни влади. Це свідчить, що у країні нормальна ситуація. Коли організовують постійні перевибори, це – ознака політичної кризи.