Нова війна? Хто встряє у гонитву озброєнь і як запобігти катастрофі

Гонитва озброєнь

Відповідно до відомостей наданих Стокгольмським інститутом дослідження проблем миру після Другої світової війни й до сьогодні, попри низку ініціатив у сфері роззброєння, держави масово виробляли та скуповували ресурси для ведення збройних конфліктів.

Цікаво Про що сперечатимуться українці після перемоги

Попри виклики для ланцюгів постачання, зумовлені агресією Росії проти України, прибутки 100 найбільших компаній з виробництва зброї продовжують зростати. Вони сягнули показника в 592 мільярди доларів. Це в 13 разів більше, ніж пакет фінансової допомоги, виділений для України від США на 2023 рік. При цьому американські збройні компанії домінують у переліку гігантів у даному сегменті ринку.

Зіштовхнувшись з безпрецедентною агресією Росії, держави одна за одною розпочали оголошувати про збільшення своїх оборонних бюджетів. Результатом таких дій є новий виток гонитви озброєнь. А отже, підживлення порохової бочки, на якій сидить людство, поступово девальвуючи міжнародне право й здійснюючи перехід до права сили.

Ембарго з привілеями

У 2014 році у зв'язку з окупацією Криму та частини Сходу України, ЄС запровадив щодо Росії ембарго на торгівлю зброєю. Такий обмежувальний захід був частковим, адже залишалася лазівка на постачання за договорами, укладеними до серпня 2014 року, а також угодами на виконання згаданих договорів.

Як результат, щонайменше до 2020 року 10 країн ЄС, зокрема Німеччина, яка наразі гальмує процеси передачі зброї Україні, постачали до Росії цілий арсенал військової техніки. Мовиться про ракети, бомби, торпеди, гармати, наземні транспортні засоби та кораблі на суму 346 мільйонів євро.

Можливість продовжувати закупівлю зброї та її компонентів вивела російські збройні компанії у рейтинг 100 найбільших у цьому сегменті ринку. Сприяла тимчасовому затишшю перед бурею хіба що російська корупція. Адже попри надприбутки 6 компаній, військово-промисловий сектор послідовно демонстрував ознаки стагнації.

Питання про те, чи так само "ефективно" діє подібне ембарго щодо Ірану, Північної Кореї та інших неблагонадійних націй залишається відкритим.

Читайте також У Росії нарешті зрозуміли, що заважає їхньому успіху – Чебурашка-бандерівець

Росія як "гарант" безпеки

Після розпаду Радянського Союзу, що Владімір Путін вважає "найбільшою геополітичною катастрофою XX століття", російський президент уявив себе "збирачем земель". Він послідовно розв'язував агресивні війни проти суверенних держав. За такі діяння Путіна прозвали "московським муссоліні", однак замість того, аби ізолювати диктатора на випередження, міжнародна спільнота долучила його до безпекових ініціатив.

Посварившись з Путіним кілька років тому, у 2018 році Франція вирішила будувати з Росією нову архітектуру безпеки. Через рік російську делегацію повернули до повноправної участі в ПАРЄ, а за сприяння США – до G7. Кроки на зближення Росія розцінила як слабкість та, врешті, розв'язала найбільший з часів Другої світової війни збройний конфлікт у самому серці Європи.

Такими є наслідки побудови системи міжнародної безпеки на гнилому фундаменті російських гарантій не нападати. Втім, Росія продовжує бути одним з 5 "вартових" безпеки на універсальному рівні.

Постачання зброї ≠ участь у війні

Російські посадовці та пропагандисти добре усвідомлюють: зброя, фінансова та політична підтримка України, врешті, призведуть до її перемоги над агресором. Тому активно поширюють наратив про змову "колективного Заходу" проти Росії та її громадян. При цьому в Україні Росія, звісно ж, воює з НАТО, адже постачання зброї є "участю в збройному конфлікті".

Актуально Німецька військова підтримка та її перспективи набирають обертів

Втім, у випадку порушення заборони на використання сили, держави, щонайменше, мають право (або навіть обов'язок) вжити контрзаходи з метою відновлення законного стану справ. У випадку військової агресії найбільш дієвим заходом є підтримка України.

Відтак, оборонні постачання держав у межах системи колективної безпеки, яка надається жертві агресії, не робить їх сторонами збройного конфлікту згідно з міжнародним гуманітарним правом.

Гарантії безпеки для України

22 вересня 2022 року на 77 сесії Генеральної Асамблеї ООН Президент України Володимир Зеленський вперше оприлюднив українську "формулу миру".

Це 10 пунктів, які гарантуватимуть неповторення агресії в майбутньому: радіаційна, ядерна, енергетична та продовольча безпека, звільнення всіх полонених і депортованих, виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку, виведення російських військ і припинення бойових дій, повернення справедливості, протидія екоциду, недопущення ескалації, фіксація закінчення війни.

У Москві заявили, що готові до переговорів, однак наведену формулу вважають "нереалістичною та неадекватною". Водночас єдиним варіантом, який би гарантував стійку розбудову миру в Україні, є деколонізація, демілітаризація, денацифікація та демократизація Росії.

Рекомендуємо Путінізм – це гітлеризм, але за оплату в 500 рублів

Здається, доки не пізно, Росія має погодитися на досить ліберальну формулу миру, підігнути хвоста та покинути Україну.

Політика умиротворення агресора, яку Захід роками реалізовував щодо Росії, вкотре підтвердила свою неефективність. Прагнення відокремити політичне від економічного, врешті, призвело до посилення Росії та послаблення міжнародного права. Це небезпечне поєднання не лише для України, а й для міжнародної спільноти в цілому. Тож уникнути нової війни можна лише повернувши силу праву, а не повернувшись до права сили.