Угруповання об'єднаних сил ЗСУ у своїх соцмережах настільки влучно прокоментувало цю заяву, що гріх не процитувати. Про це пише Юрій Федоренко.
Читайте також Усі проти всіх: про стратегії головних гравців на 2026 рік
Як Кремль потрапляє у власну дезінформаційну пастку?
Ось заява УОС ЗСУ: "Куп'янськ-Вузловий не тільки не перебуває під контролем загарбників, а навіть не дотичний до безпосередньої лінії зіткнення. Угруповання об'єднаних сил не припиняє дивуватися здатності російських генералів не лише перебільшувати свої здобутки, а й вигадувати їх з нуля. Принагідно нагадуємо, що згідно з нормами міжнародного гуманітарного права на українському полоні можна отримати кваліфіковану допомогу лікарів-спеціалістів, зокрема й наркологів".
Ми навчилися сприймати будь-яку дезінформацію ворога з іронією. Для нас брехня Москви – не новина і не шок, а радше рутинний шум. А от західні суспільства цю науку засвоюють просто зараз – у прискореному режимі.
Десятиліттями вони ковтали російські фейки, іноді – з недовірою, іноді – з пересторогою, але ковтали. Та в якийсь момент цей інформаційний фастфуд з суцільної отрути перестав перетравлюватися.
Особливе місце серед російських вигадок посідає дезінформація про нібито атаку українських дронів на резиденцію Володимира Путіна. Мета була примітивна й водночас стратегічна: показати американському президентові, що домовлятися з "українськими нацистами" неможливо, що Україна – некерований фактор, а отже, з нею слід говорити мовою примусу.
Реакція Дональда Трампа виявилася для Кремля фатально простою: "Не вірю". Два слова, які можуть увійти в підручники з новітньої історії як маркер початку нового етапу дипломатичних взаємин.
Бо злі чари Путіна працюють лише за однієї умови – коли в його слова вірять. Вірять у ядерний шантаж. Вірять у чергове вундерваффе. Вірять у те, що допомога Україні нібито неминуче призведе до глобальної катастрофи. Саме ця віра роками стримувала швидкі й рішучі рішення Заходу. Але з кожним днем її стає дедалі менше. Світ бачить, як Кремль бреше про успіхи на фронті, як вигадує перемоги, яких не існує, як сам потрапляє у пастку власної пропаганди.
Що менше віри – то сильніший напір брехні. Брандспойт працює на повну, аби хоч когось зачепити. Але це замкнене коло. Настане момент істини, коли будь-яка заява з Москви викликатиме не страх і не сумніви, а ту саму реакцію, яку вона вже давно викликає в українців, – сміх. У цю мить станеться те, чого Кремль боїться найбільше: зникне аура могутності.
Коли чари розвіються, світ побачить реальність: купу іржавого металобрухту, роз'їденого корупцією, страхом і брехнею. Те, що здавалося загрозливим монстром, виявиться аварійною конструкцією, небезпечною для тих, хто живе навколо, а також – всередині.
Коли світ остаточно перестане вірити путінським вигадкам, вплив країни-агресорки щезне так само швидко, як тане лід під весняним сонцем. Або, краще сказати, "згине, як роса на сонці". Тримаймо стрій. Наближаємо момент істини. Слава Україні!