Ще донедавна шахту, яку контролюють бійці 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил, обстрілювали із кількох сторін.
Про те, що зараз відбувається у районі Бутівки та як українські військові ставляться до мінських угод в інтерв’ю сайту "24" розповів старший лейтенант, командир першої роти 93-ї бригади Віталій Попович.
Про Вас пишуть, що Ви ледь не від простого солдата дослужились до старшого лейтенанта. Правду кажуть?
Не зовсім. На момент мобілізації я вже був офіцером. Не кадровим, але закінчив військову кафедру. Пішов у військомат, мобілізувався і опинився у 93-й бригаді. Хоча зараз про це вже не шкодую.
А спочатку – шкодували?
Було таке.
Чому? У вас же бригада майже легендарна…
Розумієте, легендарна бригада – це ті, хто на передовій. А коли я приїхав у військову частину у Черкаське, там нічого не виглядало легендарним. Перший час хотів перевестись. Коли вже потрапив на передову, знайшлося місце в іншій військовій частині. Але на той момент я вже чітко знав, що з 93-ї нікуди не піду.
Де Ви з бригадою побували?
Весь мій бойовий шлях – це шахта Бутівка. Суто зі стратегічної точки зору, шахта – це дорога на Авдіївку. Ми всі розуміємо, що Авдіївський коксохім противника цікавить. Тому коли в інших місцях фронту бої більш-менш втихали, на шахті було гаряче.
Особисто для мене, кожен метр землі важливий. Зараз ми маємо думати про те, як повернути окуповані території та яким чином можемо це зробити. І військовим шляхом, і дипломатичним. Хоча, по сьогоднішній ситуації, я так розумію вже досягнуті домовленості. Дуже шкода, що при їхньому досягненні мало цікавляться думкою фронтовиків.
А що Ви про них думаєте?
Двояка ситуація. З одного боку, дуже би не хотілось бути учасником бойових дій разом із сепаратистами. Ну, от на прикладі Рамзана Кадирова поясню. Він спочатку різав голови російським солдатам, а зараз — він герой Росії. Дуже не хотілося б стати в один ряд із Захарченком і Гіві. З тими, кого я вважаю військовими злочинцями. З іншого боку, Генеральному штабу видніше і які сили є, і яким шляхом це може продовжуватись. Ще з іншого – ми вже звикли воювати, а мирному населенню, яке там лишається, навіть поганий мир буде кращим за війну.
Нам би хотілося, щоб це закінчилося на російському кордоні. Але ми приймемо будь-яке рішення як є.
Шахта Бутівка досі лишається однією з найгарячіших точок, які є у секторі?
Відносно. Зараз шахту вже важко назвати гарячою точкою. Порівняно з подіями двомісячної давнини – це практично мирна територія. Обстріли там зараз відбуваються суто провокативного характеру, вони не є систематичні. Раніше там були дійсно гарячі події.
Дійсно гарячі події були коли?
Червень, липень, серпень. Ми зайшли на шахту у травні, змінивши 11-й батальйон, і з того часу по нас працювала артилерія, стрілецька зброя, були спроби заходу диверсійно-розвідувальних груп. Перші тижні взагалі спроби штурму були. Були повноцінні бої з використанням важкої артилерії.
Коли все почало заспокоюватись?
Десь наприкінці серпня. Артилерія вже не використовувалась, були обстріли з гранатометів, але порівняно з літом це була вже зовсім інша картина.
Були чутки, що зараз шахту ледь не на металолом розпилюють. Це правда?
Ні. Ми зараз на шахту більше привозимо, ніж звідти забираємо. Ясно, що не метал туди веземо. Завозимо дрова, буржуйки, утеплюючі матеріали, готуємося до зими. Керівництво батальйону до мародерства дуже негативно ставиться. Спеціально виставляються блокпости, аби присікти будь-які такі спроби.
За себе скажу, що буду докладати всіх зусиль, аби навіть подібні думки не виникали. Не ми його туди ставили і забирати звідти не будемо.
До якої зими готуєтесь?
Якою би вона не була, ті побратими, які залишилися з нами, пережили набагато гіршу зиму при набагато більш інтенсивних обстрілах у набагато гірших умовах. Влітку вже не було тої війни, яка була зимою. Не було аеропорту, не було "Смерчів", не було "Буратіно". Так, "Гради" працювали в кінці серпня. Але хлопці бачили і набагато гірше. Тому спокійно готуємося, перебуваємо у повній бойовій. Постараємося не дати противнику навіть наміру подумати про те, щоб просунутись далі.
Зараз ми стараємося дотримуватися мінських угод, навіть на провокації не відповідаємо. Невідкриття вогню під особливим контролем. Хоча росіяни і сепаратисти поширюють інформацію, що ніби то з шахти працює міномет. Але скажу, що на шахті не було міномету, відколи шахта у зоні бойових дій є.
Наскільки я знаю, Ви зустрічалися з Президентом. Це якось пов’язано із відзнакою Ваших заслуг?
Не зовсім. Це був Всеукраїнський форум учасників АТО. Відкривав форум Президент, там дійсно були хлопці, яким давали державні нагороди. З нашого сектору цього разу нікого не нагородили. З нашої бригади там всього двоє військовослужбовців було.
Як Ви самі сказали, у нас бригада легендарна. Не можу говорити за інші батальйони, але хочу сказати за свій. Там багато людей, що робили дійсно героїчні вчинки, які достойні нагород, але чомусь вони залишаються поза увагою. Мене от зараз подали на позачергове звання, мене увагою ніхто не обділив. Але це один я. Є ще багато офіцерів і простих військовослужбовців, з бойових підрозділів, які вартують більшого.
Шахта "Бутівка" розташована на крайній точці нашої оборони, максимально наближена до окупованого Донецьку. Українські військові відбили цю позицію у бойовиків наприкінці січня. Після підписання мінських домовленостей, бої за цю позицію точилися ледь не щоночі , в тому числі, і з використанням важкої артилерії. Саме шахта "Бутівка" перекриває бойовикам шлях на Авдіївку та знижує можливість обстрілів даного населеного пункту.