Нацгвардієць з Маріуполя зміг повернути свого собаку з окупації: щемлива історія

І хлопець, і бойовий собака дивом вижили: хоч і порізно, але вони змогли вийти з Маріуполя, хоча шансів на це було обмаль. Боєць разом із побратимами опинився в оточенні під час виконання завдання, а Джеккі лишилася на "Азовсталі".

Як нацгвардієць зміг знову побачити свою чотирилапу помічницю – розповіла 24 каналу кореспондентка із Харкова Анна Черненко.

Зверніть увагу Україна отримала першу партію листів від бійців у російському полоні

Розлучені "Азовсталлю"

Черненко зазначила, що бійця "Нацгвардії" звуть Влад, йому – 23 роки, він зараз працює в Харківській області.

Його історія вражає. В майбутньому з неї можуть зняти навіть фільм, тому що ця війна показує, що можуть відбутися дивовижні речі: не лише погані, але й хороші. Цей хлопець – сам родом з Маріуполя, він служив там. Працює зі службовою собакою в кінологічній службі– вказала кореспондентка.

Після 24 лютого він став на захист України й він – один із тих, хто був на "Азовсталі". Під час одного із завдань він був змушеним лишити свою собаку Джеккі на підприємстві.

Ситуація настільки загострилася, що ані повернутися, ані вийти з собакою він не міг, тому командування дало їм наказ виходити з міста, хто як зможе.

Собака, що пережила "Азовсталь" – дивовижна історія про чотирилапого улюбленця оборонця Маріуполя: дивіться відео

Вихід із окупації

Черненко зазначила, що Влад пережив дуже складні часи: перевірки, блокпости та російські погрози "ямою". Йому допомогли цивільні люди, як і багатьом нашим військовим, щоб вони переодягалися й змогли вийти з того оточення.

Як у мене з'явився зв'язок, мені вдалося зв'язатися зі своїми товаришами, яким я залишив свого собаку. Я дізнався, що в те місце, де вони були, прилетіло щось дуже важке – майже всі наші собаки загинули. Потім була частка маленької надії, оскільки сказали, що труп собаки знайти не можуть– пояснив нацгвардієць.

Довгий період часу він думав, що собаки немає, але за кілька місяців його родині, а потім і йому самому зателефонували сусіди й сказали, що його собака знайшовся.

Читайте також Вся Україна не стримує сліз радості: що відомо про повернення захисників "Азовсталі" з полону

Джеккі сама прийшла додому, залізла в його ліжко та чекала на свого господаря там.

Завод поливали з усього, що тільки вони мали. Я намагався змиритися з думкою, що собака вже загинула. Тобто вижити за тих умов – це було щось нереальне. Одного дня мені просто телефонує мама: уся в сльозах і каже, що Джеккі – жива. Тоді просто не міг повірити, позаяк відстань між "Азовсталлю" та нашим домом – близько 15 км– вказав військовий.

В очікуванні зустрічі

Передати собаку змогли лише за кілька місяців волонтери. Окупанти вважали його службовим і військовим, саме тому прискіпувалися до людей, які передавали собак такої породи. У вересні Влад зустрівся з Джеккі.

Я заціпенів. Мені важко було рухатись, важко було дихати. Почуття провини перед нею зашкалювало. Але я думаю, що вона все розуміє. Як тільки я відкрив клітку – вона не витримала, почала скиглити. Тоді відразу впізнала– поділився враженнями нацгвардієць.

Анна Черненко резюмувала, що Джеккі – це собака, який може знаходити людей, боєприпаси, і зараз їхня робота – дуже важлива й необхідна для Харківщини.

Вас також може зацікавити – як "азовці" зустрічалися зі своїми родинами після російського полону: дивіться відео