Чого бракує для захисту бізнесу?

Важливі кроки для зменшення тиску на бізнес

Український бізнес через війну переживає надскладні часи. За таких умов на перший план, звісно, виходять проблеми фізичного захисту активів від захоплення, знищення підприємств внаслідок обстрілів і бойових дій, створення безпечних умов роботи працівників, бронювання критичних працівників від мобілізації, дефіцит електроенергії тощо. Однак і внутрішніх перешкод з боку правоохоронних органів, які б мали бути взірцем законності, бізнесові вистачає.

Читайте також Єдиний бізнес, який розвивається на окупованих територіях, – похоронний

Дослідження "Дія.Бізнес", яке провели 2023 року, лише засвідчило зростання занепокоєння українського бізнесу щодо непередбачуваних дій держави й перешкод з боку регуляторних органів. Понад 40% опитаних підприємців назвали ці фактори основними проблемами у своїй діяльності.

А за даними опитування членів Американської торговельної палати в Україні, яке відбулося в червні 2024 року, серед основних кроків, що їх має зробити Уряд для суттєвої допомоги бізнесу, на третьому місці опинився запит на реальну й ефективну судово-правоохоронну реформу (70%).

У червні 2023 року підприємці підписали публічне звернення про припинення невмотивованого втручання правоохоронних і слідчих органів у роботу бізнесу (Маніфест 42). Однак проблема тиску правоохоронних органів на бізнес у той час, коли увага держави й суспільства цілковито була прикута до війни, лише набирала обертів. Монополію на силу продовжували застосовувати вибірково, і далеко не завжди в межах правового поля.

Уже 23 січня 2024 року, невдовзі після затримання голови Concorde Capital Ігоря Мазепи, РНБО вжила заходів із забезпечення економічної безпеки на період дії воєнного стану. Перед цим відбулася зустріч Офісу Президента із представниками українського бізнесу для розв'язання гострих питань щодо тиску з боку силових структур. Тоді проблема утисків бізнесу досягла такого критичного рівня, що президенту України та його команді довелось особисто реагувати на це.

У січні 2024 року було ухвалено безпрецедентне рішення створити Раду з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану (Раду підприємців), яка стала дорадчим органом при президентові України. До складу Ради підприємців увійшли відомі представники бізнесу: співзасновник Netpeak Group Артем Бородатюк, співзасновник Monobank Олег Гороховський, президент Biopharma Костянтин Єфименко, президент SoftServe Тарас Кицмей, президент Спілки українських підприємців, член наглядової ради "Нової пошти" Вячеслав Климов, член ради директорів Спілки українських підприємців, голова наглядової ради Ajax Systems Олександр Конотопський, голова Ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник.

Держава взяла на себе зобов'язання "створювати умови для унеможливлення неправомірного тиску силовиків на бізнес". Рішенням РНБО передбачалося також застосування мораторію на "маски-шоу", аудит наявних щодо бізнесу кримінальних справ і внесення змін до закону про БЕБ з метою "обмеження тиску на легальний бізнес".

РНБО доручила КМУ негайно внести на розгляд Верховної Ради законопроєкти про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, законів України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" для встановлення додаткових гарантій захисту інтересів підприємництва під час здійснення кримінального провадження.

Минули довгі пів року очікувань. Нині цікаво проаналізувати, чи було виконано конкретні завдання, поставлені президентом і РНБО щодо зменшення тиску на бізнес, а також з'ясувати, якими ефективними є наявні станом на сьогодні правові механізми, що їх бізнес може використати для захисту своїх прав.

Чому це важливо?

Наприкінці квітня 2024 року дія мораторію припинилася, проте жодну резонансну справу про тиск на бізнес досі не довели до логічного завершення. Розроблення аналітичного модуля до Єдиного реєстру досудових розслідувань з можливістю публічного доступу до даних щодо діяльності правоохоронних органів триває, а робота над створенням модуля подання онлайн-скарг ще й досі на початковому етапі.

Що ж стосується аудиту кримінальних справ щодо бізнесу – його, можливо, і провели, але за зачиненими дверима, оскільки жодної звітності громадськості не надали.

Та чи означає це, що всі спроби можновладців досягти порозуміння з бізнесом виявилися марними? Насправді ні. Створення тієї ж Ради з питань підтримки підприємництва є позитивним сигналом для бізнесу, адже це дає надію на ефективну комунікацію з державою.

Цікаво Не суд над попами: як Україні ефективно позбутися Московського патріархату

Водночас, зважаючи на те, що українські підприємці все частіше заявляють про посилення тиску з боку правоохоронних органів, важливо розуміти межі можливостей, проблеми й перешкоди, які позбавляють підприємців можливості убезпечити власну справу від неправомірних дій силовиків та мінімізувати можливі негативні наслідки.

Миттєва реакція РНБО на масштаби зловживань і тиску правоохоронних органів на бізнес, а також особисте втручання президента в цю ситуацію свідчить про те, що український бізнес відмовляється толерантно ставитися до таких речей. Напруга в суспільстві досягла критичного рівня.

Війна стала каталізатором загостреного почуття справедливості, що може виявитися надзвичайно небезпечним внутрішнім дестабілізаційним фактором протистояння громадянського суспільства й держави. З огляду на це, усі завдання, які поставив президент України в межах економічної безпеки й захисту бізнесу, мають терміново виконуватися КМУ та ВРУ для зняття внутрішньої напруги.

Рада підприємців: досягнення, проблеми, перешкоди

Практика засвідчує, що загалом відгуки підприємців про результати діяльності Ради підприємців досить позитивні. Рада є дорадчим органом при президентові, а її члени представляють інтереси бізнесу й сприяють зміцненню співпраці між державою та підприємцями. До того ж Рада активно залучається до удосконалення законодавства, що стосується підприємницької діяльності.

Проте на цьому етапі до складу Ради входять лише сім представників бізнесу. Вони об'єктивно не можуть знати про всі недоліки законодавства й корупційні ризики, усунення яких потребує малий, середній чи великий бізнес. Поза тим, поки що важко зрозуміти статус Ради та порядок і процедуру її діяльності, відтак незрозумілими для бізнесу залишаються і перспективи роботи такого органу.

Суттєвою прогалиною є також відсутність майданчика для комунікації з підприємцями, що робить доступ до Ради обмеженим і нетранспарентним. Нині не існує законодавчого порядку розгляду скарг чи інших звернень.

Тож відповідно постає питання – як бізнес-спільноті комунікувати з Радою підприємців, яка, власне, покликана захищати бізнес? Чи не стане така Рада підприємців майданчиком для вибіркових лобіювання та захисту бізнесу?

Такий стан речей, по суті, залишає єдиний варіант зв'язку – прямий контакт із членами Ради підприємців. У іншому разі про якусь рівність між суб'єктами господарювання навіть не йдеться. Тому в практичній площині варто запровадити чіткі процедури для подання та розгляду скарг від підприємців, що забезпечить прозорий і результативний діалог та створить сприятливі умови для розвитку підприємництва в Україні, знизивши рівень недовіри до державних інституцій.

Зауважте Сили оборони України "зламали" російську пропаганду

Куди ще підприємцям звертатися по захист?

Ще одним можливим способом захисту бізнесу від неправомірного тиску з боку органів державної влади є звернення до Ради бізнес-омбудсмена зі скаргою. Такі скарги можуть стосуватися майже всіх проблемних питань суб'єктів господарювання, зокрема штучного затягування кримінальних справ, безпідставного арешту майна, фейкових кримінальних проваджень тощо.

У разі, якщо скаргу буде визнано обґрунтованою, Рада бізнес-омбудсмена може рекомендувати органам влади шляхи вирішення проблеми або ж передати цю скаргу уповноваженому органу державної влади, не втручаючись при цьому в дискреційні повноваження згаданого державного органу.

До того ж з метою виконання своїх функцій Рада бізнес-омбудсмена тісно співпрацює з Департаментом кримінально-правової політики й захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора. Саме останній і займається захистом підприємців у кримінальних справах. До нього можуть звертатися підприємці в разі неправомірних звинувачень через "економічні зв'язки з державою-агресором" або ж через затягування розслідувань чи бездіяльність у справах, де бізнес є потерпілою стороною.

Проте істотним недоліком у роботі Департаменту є відсутність прозорого порядку для розгляду скарг бізнесу, на зразок того, який використовує Рада бізнес-омбудсмена. Можна констатувати з практики, що насправді в більшості випадків цей Департамент із захисту інвестицій Офісу Генпрокурора формально ставиться до скарг бізнесу й надсилає відписки про те, що "кримінальне провадження нині на етапі досудового розслідування", а також те, що "порушень під час перевірки не встановлено".

Однак у нас виникає питання, чи перевірка взагалі відбувається, якщо представників скаржника навіть не викликають на слухання та не дають права голосу? Тобто як можна почути бізнес, фізично "не слухаючи" його?

Бізнес занепокоєний тим, чи не існує Департамент по захисту інвестицій Офісу Генпрокурора лише "на папері" для створення позитивного іміджу державного апарату в очах іноземців та міжнародних інституцій?

Також нерідко підприємці звертаються за допомогою до бізнес-асоціацій, які є незалежними об'єднаннями й провадять свою діяльність, зокрема, з метою лобіювання та захисту інтересів своїх членів. Одними з найавторитетніших в Україні є Федерація роботодавців України (створена 2002 року) та Європейська бізнес-асоціація (створена 1999 року). Обидві громадські організації, як це узвичаєно в США та країнах ЄС, відіграють важливу роль у захисті інтересів бізнесу в Україні.

Що ж робити, коли бізнес-асоціації безсилі?

Де-юре будь-які неправомірні дії прокурора, слідчого або дізнавача можна оскаржити у слідчого судді або в прокурора вищого рівня. Але чи завжди цей спосіб є ефективним на практиці? На жаль, ні.

Оскаржити не можна залишити

Практика засвідчує, що слідчі судді зазвичай нехтують своїми обов'язками щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав та інтересів суб'єктів господарювання на досудовому розслідуванні. Хоча за законом відмовити в розгляді скарги на незаконні дії прокурора або слідчого можна лише за однієї умови, на практиці все зводиться до формальної відмови або ж відписки слідчого судді, який зазначає, що "не можна втручатися в дискреційні повноваження слідчого або прокурора".

Нерідкістю є і те, що прокурори не реагують на скарги адвоката в належний спосіб, прикриваючись "таємницею досудового слідства". І, звісно, про жоден реальний захист і поновлення порушених прав у цьому разі не йдеться.

Оскаржити дії прокурора можна й через Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів. Зокрема, у разі невиконання прокурором службових обов'язків або в разі необґрунтованого зволікання з розглядом звернень. Перевагами такого механізму є те, що він є реальною можливістю притягнути прокурора до відповідальності через необґрунтовані дії та сприяє відновленню порушеної репутації й захисту бізнесу від негативних наслідків. Але суттєвим недоліком, як і в попередньому випадку, є те, що часто бізнес у відповідь на свої скарги отримує стандартні й роками напрацьовані формальні відписки.

Важливо Адвокати зрадників: імена, які треба запам'ятати перед наступними виборами

Як бачимо, попри великий спектр можливостей, реальні правові механізми захисту бізнесу в Україні:

• не завжди є ефективними,
• адвокатам доводиться вибудовувати довгострокову стратегію захисту клієнтів та постійно працювати. На практиці це може затягуватися на роки для досягнення конкретного результату, наприклад, закриття кримінальної справи.

Для бізнесу розуміння можливих сценаріїв захисту своїх інтересів є критично важливим, зважаючи на потенційну спроможність захистити власну справу від безпідставних звинувачень і мінімізувати можливі негативні наслідки. В умовах гострої фази війни в країні актуальність порушеного питання тільки посилюється. Як свідчать гучні корупційні скандали, окремі представники правоохоронних органів використовують монополію на владу у своїх приватних інтересах.

Щоб забезпечити ефективне функціонування економіки країни в умовах війни й післявоєнної відбудови, необхідно:

• проаналізувати помилки, які вже зроблені та є руйнівними для бізнесу;
• виправити наявні прогалини в законодавстві;
• виконати дані державою обіцянки, зокрема забезпечити прозорість діяльності правоохоронних органів і припинити відкривати кримінальні провадження "про всяк випадок".

Як відомо, на практиці для заведення справи та для того, щоб діймати бізнес, достатньо однієї ознаки або найменшого натяку на можливість існування загрози у вчиненні кримінального правопорушення. Саме цим дуже часто зловживають недобросовісні бізнес-конкуренти. Вони штучно формують для правоохоронних органів широке поле для проведення слідчих дій, безпідставних підозр і тиску навколо бізнесу.

Особливе занепокоєння викликає той факт, що чинна редакція КПК України не передбачає жодної відповідальності за необґрунтоване затягування вручення підозри. Слідчий або прокурор може на власний розсуд відкладати цю процедуру і весь цей час "кошмарити" бізнес, що негативно впливатиме на права підозрюваного й ефективність розслідування загалом.

Держава має реально, а не декларативно, відшкодовувати бізнесу завдані збитки внаслідок незаконного застосування правоохоронними органами права на "монополію сили". "Автори" зловживань повинні нести персональну дисциплінарну й кримінальну відповідальність. Лише після цього можна буде говорити про те, що влада справді зацікавлена у співпраці та сприянні бізнесу, а не в протистоянні з ним.