У рамках спецпроєкту 24 канал спільно з мужнім брендом Козацька Рада ділиться цікавими фактами про техніку, яку Україні передають інші держави. У новому випуску "Зброї перемоги" розповідаємо про німецьку ЗСУ, що допомагає закривати наше небо.
Цікаво Уже в арсеналі ЗСУ: яка польська техніка посилює нашу артилерію
Поки ж весь наш народ наближає перемогу, ми розповідаємо про техніку, завдяки якій ЗСУ закривають наше небо від ворожих снарядів та змінюють лінію фронту. Зокрема допомагає їм у цьому німецька зенітна самохідна установка Gepard, яка може випускати по 1100 снарядів на хвилину. Її скорострільність та бронебійність дозволяють працювати не лише по повітряних цілях, але й трощити навіть важку броньовану техніку окупантів.
Історія створення Gepard
Над розробкою німецького "Гепарда" почали працювати у 1966 році інженери компанії Krauss Maffei. Першочергово планувалося змінити тодішню систему захисту, якою користувалися німці. Адже в 1960-х роках на озброєнні Бундесверу стояли американські зенітні самохідні установки M42 Duster, які були досить непоганими, але застарілими.
Вже на початку 1970-х Gepard запустили у серійне виробництво. Новенькі зенітні самохідні установки (ЗСУ) стали хорошим захистом для наземних військ від авіанальотів на передовій.
Комплекси Gepard чудово показали себе у боротьбі з повітряними цілями на ближніх дистанціях. Тобто в тих місцях, де ворог концентрує свою авіацію для завдання ударів.
І хоч перші Gepard створювали у 60 – 70-х роках, навіть сьогодні це доволі грізна зброя, яка допомагає нашим Збройним Силам трощити гелікоптери та літаки російської армії.
На що здатен німецький Gepard / Фото Збройні сили Німеччини
Можливості Gepard
Ефективна робоча дальність Gepard – від 3,5 до 5,5 кілометра (це залежить від боєприпасу). Однак відносно невелика дальність роботи компенсується потужними радіолокаційними системами: радари цієї ЗСУ можуть сканувати повітряний простір у радіусі 15 кілометрів.
При цьому цифрові системи установки підтримують опцію "свій-чужий", що дозволяє уникнути вогню по власних повітряних суднах.
До теми Якою технікою вже закривають небо України та на що вона здатна
Що стосується балістичних обрахунків, то комп'ютер Gepard і цифрова система управління вогнем роблять все самостійно. Вони враховують атмосферний тиск, температуру, вологість повітря, швидкість і напрям вітру, швидкість цілі й траєкторію польоту. Всі ці обчислення починаються, як тільки радар фіксує ворожу ціль.
Зазвичай від обрахунків до відкриття вогню минає менше 30 секунд. Ця цифра може змінюватися в залежності від того, яка саме ціль наближається: літак, гелікоптер чи безпілотник.
Озброєння й тактико-технічні характеристики
Gepard має дві 35-міліметрові швидкострільні гармати, кожна з яких випускає по 550 снарядів на хвилину. Тобто загальний залп – 1100. Це нереальна швидкість і саме вона дозволяє ефективно збивати повітряні цілі. Адже зманеврувати від такого "потоку" бронебійних снарядів – доволі складне завдання.
Цифрова система управління вогнем коригує стрільбу, що дозволяє ефективно використовувати боєприпаси і вносити поправки за необхідності.
Обидві гармати можуть обертатися на 360 градусів, відтак сліпих зон для цієї ЗСУ не існує. Єдине обмеження – це висота: для ефективної роботи ворожі повітряні цілі мають бути не вище, ніж 3 кілометри.
З більшістю російських безпілотників та гелікоптерів така установка справиться без проблем. А от з літаками все дещо складніше. Ворожі винищувачі працюють на висоті від 10 кілометрів, тож Gepard їх не дістане. Водночас штурмовики для виконання завдань навпаки змушені "притискатися" до землі. І от тут за роботу береться німецька ЗСУ.
Як Gepard показує себе на полі бою: дивіться відео
Потужний темп стрільби – як перевага, так і недолік Gepard. Адже 20 тисяч снарядів цей комплекс може випустити менше, ніж за 20 хвилин безперервної роботи. І це потужність лише однієї установки. А ви уявіть, яка "прожерлива" на снаряди батарея, не кажучи вже про дивізіон.
Задля економії боєкомплектів інженери дали змогу операторам обирати режим стрільби. Тому військовий сам вирішує як відкривати вогонь: чергами, одиничним чи одразу дати повний залп. Це значно економить "споживання" боєприпасів.
Gepard збиває повітряні цілі, але не призначений для штурмових дій / Фото Збройні сили Німеччини
Окрім стандартного озброєння, Gepard можна доукомплектувати. Наприклад, приєднати до нього бронебійні керовані ракети чи навіть спеціальні модифікації Stinger. Однак такі нововведення зустрічаються доволі рідко. Все ж Gepard – не танк, тому не призначений для штурмових дій.
Читайте також Як турецький дрон став справжньою легендою в Україні
Важить Gepard майже 48 тонн, але при цьому легко розвиває швидкість до 65 кілометрів на годину. Для роботи та обслуговування цієї установки потрібно троє людей: водій, механік і командир.
Використання Gepard на полі бою
Через невелику робочу відстань Gepard не може працювали "в полі" сам. Його треба комбінувати з іншою технікою.
Гусенична база цієї ЗСУ дозволяє ефективно пересуватись по лінії фронту і не відставати від танків. До речі, вона дісталася установці від Leopard-1. База дає змогу проходити у важкодоступні місця і заходити туди, де техніка на колесах просто не здатна добратися. Тож ЗСУ Gepard – надійне прикриття і для української бронетехніки, адже він може слідувати за нею.
За потреби установку можна використовувати і для роботи по важкоброньованій техніці ворога. Все ж таки 1100 пострілів на хвилину бронебійними снарядами здатні перетворити навіть танк на решето.
Тож інженери Krauss Maffei добре постаралися, щоб Gepard відмінно справлявся зі своїми завданнями. Його технологічність, маневреність і скорострільність гарантують, що в українському небі точно поменшає російських "Крокодилів", Мі-24 і навіть Су-25.
