Про це у коментарі 24 каналу розповіла економіст Центру економічної стратегії Юлія Руда.

Немає спроможного незалежного регулятора ринку фінансових послуг. Зараз ці функції виконує Національна комісія з ринку фінансових послуг, її повноваження планують розділити між НКЦПФР та НБУ. І поки цього не сталося,
– пояснила економіст.

Вона уточнила: в українських пенсійних фондів має бути можливість торгувати на міжнародних ринках цінними паперами іноземних компаній. Для цього потрібно прийняти Закон про валюту. Без цього накопичувальні пенсійні фонди на отримані від людей гроші будуть купувати державні облігації (як вони роблять зараз), що фактично означатиме, що пенсійні "внески" виявляться іще одним "квазі-податком", через який просто буде профінансовано дефіцит бюджету.

Внутрішнього ринку цінних паперів фактично не існує, а Українська біржа, головний майданчик країни, щойно через санкції проти російських компаній втратила базове програмне забезпечення та не може нормально функціонувати,
– зауважила Руда.

За словами експерта, Центр економічної стратегії виступає проти прийняття законопроекту №6677: "Ми вважаємо його прийняття безвідповідальним та шкідливим як для економіки, так і для особистих заощаджень громадян. В нинішньому вигляді він навіть не враховує усіх змін першого етапу пенсійної реформи і вносить зміни до застарілої версії Закону Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Але проблема не лише в Законі, а й у тому, що загалом фінансова система України не готова до того, щоб управляти додатковими десятками мільярдів гривень на рік".

Накопичувальна пенсійна система існує і зараз, відзначила експерт. Вона добровільна. Кожен громадянин може вкладати гроші в недержавні пенсійні фонди, або накопичувати будь-яким зручним для себе способом. Законопроект №6677 передбачає накопичувальну систему у загальнообов’язковому вигляді. Тобто, визначати, скільки та коли накопичувати собі на пенсію пропонується не самій людині, а чиновникам. Із заробітної плати працівників молодше 35 років будуть забирати "внесок" – спочатку 2%, потім цей "внесок" буде щороку більшим на 1%, поки не досягне 7%.

Ці гроші покладуть на індивідуальні рахунки працівників у другому рівні пенсійної системи. Проте у Законі "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", прийнятому в рамках пенсійної реформи, ця умова відрізняється. Там вказано, що учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування є всі особи, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Відмовитися можуть лише ті, кому станом на 2019 рік залишається менше 10 років до пенсії. На сьогодні невідомо, в якій редакції законопроект буде подаватися до парламенту, відзначила Руда. Остання його редакція була опублікована ще за 2 місяці до висновків Головного науково-експертного управління. Імовірно, що законопроект буде змінено включно й для того, щоб не суперечити Закону, прийнятому в жовтні 2017 року.

Коли така система впроваджувалася в інших країнах, вважалося, що другий рівень пенсійної системи дозволить зменшити розрив між рівнем доходу до пенсії та на пенсії, дасть працівникам відчуття контролю щодо своїх пенсій, стимулюватиме перехід на офіційну зайнятість та сприятиме розвитку ринків капіталу, уточнила економіст.

Але на практиці немає систематичних доказів того, що системи другого рівня збільшили національні заощадження. В інших країнах, що намагалися впроваджувати обов’язковий другий рівень, зараз його активно згортають,
– зауважила Руда.

Протягом криз накопичені кошти знецінювалися через інфляцію, високі комісійні управляючих зменшували інвестиційний дохід, а у країнах із слабким захистом власності ці гроші держава взагалі націоналізовувала і використовувала на власний розсуд під час криз.

Читайте більше про пенсійне реформування: Нова пенсія українців: навіщо, як та коли почнемо накопичувати