Нестабільність в Центральній Європі, або про що говорить замах на Фіцо

Зв'язки Фіцо з мафією

Варто нагадати, що навіть тоді, коли Фіцо повертався до влади у Словаччині, багато хто нагадував про його серйозні взаємини з організованою кримінальною злочинністю. Говорили, що оточення Фіцо було пов'язане з італійською мафією, а сам прем'єр нібито відомий зв'язками з одіозними представниками бізнесу у Словаччині.

Читайте також Путіну критично потрібне перемир'я

Політичний крах Фіцо, після якого він зміг все ж таки повернутися до влади, відбувся внаслідок вбивства словацького журналіста-розслідувача та його дівчини. Масові протести словаків через те, що відбувається в їхній країні, швидко призвели до закінчення політичної кар'єри як самого Фіцо, так і багатьох людей з його найближчого оточення. Та виявилося, що у словацького суспільства коротка пам'ять.

Я не збираюся виправдовувати факт замаху на словацького прем'єра, а лише нагадую, що коли на чолі країни опиняються люди з таким кримінальним шлейфом та підозрами у зв'язках з мафією, далі може відбуватися все що завгодно.

Реальні загрози демократії пов'язані не лише з цими пострілами, а й тим, як поводиться виборець на виборчій дільниці та яке підґрунтя він готує для подальшого розвитку політичних процесів у власній країні.

Два різні Фіцо

Роберт Фіцо завжди був відомий як людина, яка за своїми політичними поглядами швидше схилялася до свого сусіда – прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Однак якщо Орбан не просто заявляв про своє бажання припинення війни Росії з Україною і схилявся у цьому баченні до китайського президента Сі Цзіньпіна, то Фіцо більше декларував таку жорстку позицію щодо України, аніж втілював її у життя.

Зауважте "Мене побила людина у військовій формі": що не так з цим формулюванням

Так було і під час його першого перебування на посаді прем'єра Словаччини, так відбувається і зараз. Фіцо з одного боку підкреслює, що Словаччина не має постачати Україні зброю, а з іншого – говорить, що словацькі підприємства, які підписали комерційні контракти для допомоги ЗСУ, мають продовжувати працювати й постачати необхідну продукцію.

З одного боку, Фіцо виглядав у Євросоюзі як євроскептик, а з іншого – на зустрічах керівників країн ЄС він ніколи не дозволяв собі того, що дозволяв Орбан – тобто блокувати рішення ЄС по допомозі Україні у її протистоянні російській агресії. Після свого призначення прем'єр-міністром Словаччини Фіцо кілька разів зустрічався з прем'єром України Денисом Шмигалем.

Було очевидно, що він готовий до подальшого розвитку взаємин між Словаччиною та Україною, попри всі жорсткі заяви на адресу українського керівництва, які він робив і під час власної передвиборчої кампанії, і під час того, як очолив словацький уряд.

Однак тактика бути декларативним щодо власного електорату, щоб повертатися до влади та зберігати її, а разом з тим діяти обережно на зовнішній політичній арені, щоб не завадити позиціям Словаччини у НАТО і ЄС, – це досить небезпечна лінія. Вона створює великий ризик і для самої Словаччини як держави, і для її сусідів та союзників. 

Фіцо вже наближався до консолідації влади у власних руках після того, як один з його найближчих соратників у минулому – колишній прем'єр Петер Пеллегріні – зміг перемогти на виборах президента Словаччини. Це зробило Фіцо людиною, яка може не зважати на позицію президента, який у Словаччині виконує насамперед церемоніальні функції, та йти шляхом зосередження всієї влади у своїх руках. Таке вже відбувалося у перший період перебування Фіцо при владі.

Цікаво Реальність, з якою доведеться зіткнутися новому міністру оборони Росії

Поганий сигнал світу

Сам замах може свідчити про реальну політичну нестабільність у Центральній Європі. Зараз важливо дочекатися того, що буде відбуватися зі станом здоров'я Фіцо і політичною ситуацією в країні після цього замаху. Вона буде розвиватися відповідно до того, що відбудеться з самим Фіцо.

Однак це дуже поганий сигнал. Ми розуміємо, що політичних вбивств чи принаймні замахів у Центральній Європі ми не бачили досить давно. Той факт, що люди готові стріляти в очільника уряду однієї з європейських країн і йому не можуть надати належної безпеки – теж дуже поганий сигнал на майбутнє. Він створює можливості для таких країн як Росія, лідери яких вважають, що стріляти – це набагато краще, аніж розв'язувати проблеми шляхом політичного діалогу.

Те, що першими жертвами замахів можуть ставати політики, які тяжіють до нормалізації стосунків з Москвою, для Росії непоганий доказ того, на скільки вона може вважати себе непричетною до ланцюга нестабільності, який росіяни будуть організовувати в центральноєвропейських країнах на тлі продовження російсько-української війни.