При всій загальній контрольованості військами з боку вищого командування, окупаційні з'єднання страждають від нестачі досвідчених офіцерів на місцях. Другою проблемою армії загарбників є неадекватне розуміння ситуації генералами, які приймають всі серйозні рішення на фронтах.

Дивіться також На Донеччині російський чмобік-командир вбив підлеглих та втік із позицій

Крім того, ворожі угруповання розкладаються через алкогольну та наркотичну залежність у солдатів, а також через загальну ненависть росіян один до одного.

Гинуть – десятками

  • Яскравим прикладом безглуздості та неадекватності росіян є інцидент, який стався наприкінці жовтня на лінії зіткнення у Запорізькій області, повідомляють джерела 24 каналу серед військових.
  • Дві групи російських коригувальників із сусідніх підрозділів висунулися на передову для наведення артилерії по позиціях ЗСУ. Між ними не було ніякого зв'язку, але навідники мали карту з відміченими на ній позиціями окупаційних угруповань.
  • Оскільки жодної тверезої людини з тих груп ймовірно не було, росіяни спрямували вогонь по позиціях своїх сусідів. Зав'язався серйозний артилерійський бій на знищення.
  • Зрозуміти, що б'ють по тих координатах, де розташовані російські підрозділи, могли б не тільки коригувальники, але й безпосередньо артилеристи. Однак вони за звичкою взагалі не думали про те, куди гатять. Мовляв, вони "люди маленькі", які координати, по тих і працюють.
  • Подібна логіка притаманна кожному російському окупанту, навіть якщо він цілеспрямовано лупить по багатоповерхівкам із цивільними.

​Змагання із закиданням снарядів в окопи товаришів по зброї тривали щонайменше три години, а закінчилося неймовірною перемогою України. Адже жоден наш військовослужбовець у бою участі не брав, а окупанти самознищилися у непоганій кількості. Внаслідок інциденту загинуло щонайменше 20 загарбників, а ще 33 особи отримали поранення.

Найбільш епічним у цьому є той факт, що за ходом бою стежили російські штабні офіцери. Вони за допомогою безпілотника бачили, як одне угруповання обстрілює інше та навпаки, могли вийти на зв'язок із артилеристами та припинити стрілянину, але не зробили цього. Зокрема й через це у доповіді вищому командуванню офіцери не вказали про інцидент ані слова. Оскільки ж офіційно його не було, то й тіла загиблих із передової вивозити не потрібно. Залишки угруповань, яким вдалося вижити після артобстрілу, змістилися на 50 метрів назад, а "двохсотих" покинули у зоні, яка тепер стала "сірою". Їх рештки розтягували полями численні собаки, які через окупантів стали бродячими.

"Герої"— коригувальники продовжують свою місію

Внаслідок того, що штабне командування вимушено прикривати все перед керівництвом та замовчувати інцидент, ніякого покарання за скоєне коригувальники не отримали. Втім, із урахуванням загальної ситуації в російському війську, винуватців масштабного дружнього вогню взагалі навряд хтось якось карав. Адже піхотинців у Росії ніхто не рахує, а кримінальної відповідальності за скоєні на війні злочини московити зазвичай не несуть.

Фактично вище командування дозволило кожному "Ваньці" вбивати як українців, так і росіян без жодних для себе наслідків. Офіцери можуть безкарно добивати поранених чи вбивати підлеглих просто заради розваги, а кадировці й взагалі мають повний карт-бланш на будь-які види знущань з представників російського війська.

То ж "герої" цього інциденту продовжують заливатися горілкою та скоювати вилазки для подальшого коригування російської артилерії.