Справжня та офіційна назва станції – "П-40". Але військові, які працювали на ній, дали їй інший позивний – "Памір".
Знайти станцію непросто, бо стратегічний об'єкт заховали у практично безлюдному місці на горі Томнатик, майже на кордоні з Румунією. Тому найчастіше сюди приїздять на позашляховиках або мотоциклах.
Читайте також: Українці збудували один з найдовших розвідних мостів Європи
Головним завданням персоналу було стежити за повітряним простором. Військові на станції визначали висоту літального засобу та кут польоту. Антени вмикались почергово, згідно зі спеціальним графіком Міністерства оборони.
Персонал станції виявляв усі цілі й передати інформацію далі в Чернівецький командний пункт, а звідти – одразу до Львова. І якщо траплялися підозрілі чи несанкціоновані гості, то Львів повідомляв Київ. І тоді в столиці приймалося рішення, як саме знищити об’єкт – ракетою чи винищувачем.
Одну з антен на станції, з позивним "П-14 Лєна", взагалі вважали чудом техніки, яке випередило час. Вона могла працювати як при температурі – 30°C, так і при + 50°C і не боялася поривів вітру 30 кілометрів на годину.
Станція пропрацювала 29 років. З 1960 року по 1989 рік. При цьому моніторинг вівся цілодобово. Не було такого літака, який би міг пролетіти непоміченим через радянський кордон.
Але на початку 1990-их станцію закрили, тож гігантські куполи перетворилися на укриття для туристів або місце ночівлі для овечих отар.